«Весна чарує. Килими доріг...»

* * *

Весна чарує. Килими доріг

Усипані безмежно пелюстками,

Гойдає вітер зорі над ставками,

Ступає тихо літо на поріг.

Думки бентежать. Вранці знову й знов

У дні минулі чомусь поспішають,

І роздуми з любов'ю колисають,
Запалюють і спогади і кров.

Не вистачить ні сонця, ні дощів,

Щоб відновити згублені стежини.

Я маю доньку, викохала сина,

Знайшла себе у просині віршів.

Буває, у життєвому вогні,

В обіймах зла зникають наші мрії.

Тому іду до церкви, до Марії

Прохати за свої майбутні дні.