Віталій Шевченко.
Санька Булат зайшов у повітку і остовпів. Якийсь чолов’яга спритно збирав яйця з-під курок-несучок і складав у сірий портфель, що стояв біля ніг.
– У, падлюка! – вилаявся Санько, наміряючись лопатою, що тримав у руках, як слід врізати злодія. Той злякано озирнувся, і вражений Санько впізнав свого сусіда, депутата їхньої сільської Ради Артемона Глечика.
– Ти, той, – сказав Глечик, – не того… я при исполнении служебных обязанностей!
– Поклади яйця на місце, – тільки і спромігся вимовити Булат. Але Глечик не дуже переймався незручною сценою, підняв портфель і , обтрушуючи його, почимчикував з двору.
Санька Булат зайшов у повітку і остовпів. Якийсь чолов’яга спритно збирав яйця з-під курок-несучок і складав у сірий портфель, що стояв біля ніг.
– У, падлюка! – вилаявся Санько, наміряючись лопатою, що тримав у руках, як слід врізати злодія. Той злякано озирнувся ,і вражений Санько впізнав свого сусіда, депутата їхньої сільської Ради Артемона Глечика.
– Ти, той, – сказав Глечик, – не того… я при исполнении служебных обязанностей! – і він тицьнув отетерілому Булату червоне посвідчення депутата.
– Поклади яйця на місце, – тільки і спромігся вимовити Булат. Але Глечик не дуже переймався незручною сценою, підняв портфель і, обтрушуючи його, почимчикував з двору.
Булат вийшов з пустим кошиком з повітки і побачив через тин сусідку, дружину Глечика, Марійку, з нею він колись вчився в одному класі. Сказав спересердя:
– Якщо твій охломон ще попадеться мені, я йому ноги попереламую, не подивлюсь, що він недоторканий.
Марійка здивовано блимала очима на розсердженого сусіда.
Сучасна економічна скрута не дозволила Санькові довго займатися Глечиком. Він тільки розповів про цей неприємний випадок своєму товаришу, колишньому трактористу, а тепер фермеру, Савелію Ґудзику. Але, мабуть, то була його помилка. Бо десь через місяць Булата викликали до районного суду. І якась інтелігентна жіночка у новому синьому костюмі повідомила Санькові, що за образу народного депутата Глечика Артамона Йосиповича «взыскать» з громадянина Булата Олександра Івановича «в пользу Глечика Артамона Йосиповича 50 гривень морального вреда, порочащего честь, достоинство и деловую репутацию Глечика А.Й.».
– Кроме этого, – сухо повідомила все та ж жіночка, – вы должны дать опровержение в местной прессе.
Коли засмучений Булат розповів своїй дружині про рішення районного суду, та почала плакати:
– Де ми візьмемо ті кляті гроші? А все ти, причепився до того Глечика. Ти ж знаєш, що він депутат!
– Та що, я в своєму подвір’ї не хазяїн? – вирячився на дружину Санько.
– Хазяїн, хазяїн, ото тепер шукай гроші!
Світ не без добрих людей, гроші Санько зібрав і відніс до суду. А спростування йому допоміг написати старий вчитель Іван Опанасович, він ще вчив і Булата з дружиною, і самого депутата Глечика.
– Давай напишемо так спростування, – звернувся до свого бувшого учня Іван Опанасович, – щоб комар носу не підточив.
– Давайте, Іване Опанасовичу, – погодився Санько, – ви моя остання надія.
І старенький вчитель заскрипів пером: «Доводжу до уваги всієї громади, що депутата Глечика Артемона Йосиповича я не ловив у своїй повітці і він не крав у мене яєць. Все це брехня. І тому я прошу вибачення у народного депутата Глечика Артемона Йосиповича за нанесені йому моральні і матеріальні збитки…»
