Школа поэзии Светланы Скорик

А що як?..

      
 

А що, як по смерті – самісіньке небуття,
і світ потойбічний – це вигадка диваків?
А що, як ти втратиш єдине, що є – життя,
і ляжеш зерниною в землю поміж рядків?

А що, як того не існує, хто віч-на-віч
із власною самотою творив світи
зі слова простого і тихого, певна річ,
і вимовив зірку, і владно звелів: «Світи!»

А що, як не випросиш пекла?! I не благай:
ні суду тобі, ні спокути, бо гріх – не гріх.
І все – випадковість прекрасна... Хай так! Нехай
рядки, що летять уві сні, наче перший сніг,

розтануть на сонячних променях золотих.
Як легко проспати вірша, що летить згори.
Та голос лунає: «Але ж ти не з тих, не з тих...
Допоки натхнення не згасне, твори, твори».


4 Проголосовало
Избранное: стихи о жизни и смерти
Автор имеет исключительное право на стихотворение. В можете поделиться ссылкой на материалы на сайтах и в социальных сетях!
Стихи.Про
Подборка стихотворений по теме А що як?.. - Философско-религиозная лирика. Краткое описание и ключевые слова для стихотворения А що як?.. из рубрики Философско-религиозная лирика : Вірш про сумніви в потойбічному, про сотворення творінь. А що, як по смерті – самісіньке небуття, і світ потойбічний – це вигадка диваків? Проголосуйте за стихотворение: А що як?..
Стихотворения из раздела Философско-религиозная лирика:
  • Все відбулось
    • За версією вчених, десь у Всесвіті існують паралельні світи, де люди проживають різні варіанти своїх життів. Може, події, що відбуваються з нами зараз, ми вже проживали у паралельних життях?
  • Стрітення
    • Вірш про єдність земного і небесного. Стрітення небесного і земного. Бо є у цьому тісті сніг небесний. І сніг летить прямісінько у тісто – в земну багнюку, чорну і глевку…
  • "Летять із вирію лелеки..."
    • Вірш естафета життя. Це безкінечна ниточка життя, і приймуть естафету цю сини. Ніщо не зникне, не згине в небуття, вони із нами, доки ми живі. Це вічність, тут немає забуття.
  • Квітневі тези
  • Сміх Гоголя
    • Вірш про Гоголя у нашому житті, вірш про сміх і журбу. Знову Гоголь дістає, глузує і кепкує з нас. Він свій дарує вічний сміх. Бо Гоголь – все таки це сміх. Журба – то гріх…
Философско-религиозная лирика
  • Михаил Перченко Автор offline 14-10-2013
Какая-то особая прелесть в Машиных стихах. Думаю, что причина не в прелестях Маши.
  • Маша Луценко Автор offline 27-10-2013
Слава Богу, кому-то стихи просто нравятся. А то вечно все говорят, что интересна я, а не мои стихи. Хотя конечно стихи неотделимы от персонажа. Спасибо, Михабрамч.
 
  Добавление комментария
 
 
 
 
Ваше Имя:
Ваш E-Mail: