Татьяна Гордиенко. Перевод с Лины Костенко.
Лина Костенко
Я дуже тяжко Вами відболіла.
Це все було як марення, як сон.
Любов підкралась тихо, як Даліла,
А розум спав, довірливий Самсон.
Тепер пора прощатися нам. Будень.
На білих вікнах змерзли вітражі.
І як ми будем, як тепер ми будем?!
Такі вже рідні, і такі чужі.
Ця казка днів – вона була недовгою.
Цей світлий сон – пішов без вороття.
Це тихе сяйво над моєю долею! –
Воно лишилось на усе життя.
ПЕРЕВОД Татьяны Гордиенко
Я отболела Вами и простила.
Все это было словно тяжкий сон.
Любовь подкралась тихо, как Далила,
А разум спал, доверчивый Самсон.
Теперь пора прощаться. Просто будень.
На белых окнах меркнут витражи.
И как мы будем, как родные будем
Теперь чужими? Господи, скажи.
Та сказка дней уж очертила кромку.
А светлый сон растаял без следа.
Но тихий свет в судьбе моей негромкой
Останется со мною навсегда.
Не забывайте делиться материалами в социальных сетях!
