Смачні, милозвучні, соковиті
слова та вирази. Свято світлого,
святого, свого слова.
Що наближає нас до Ра?
– Стара, одвічна, древня гра.
Ми відправляємось на лови,
Де добра здобич – гарне слово.
Щоб діло в нас в руках горіло,
Ми гру затіємо уміло –
Програємо все по-порядку,
Немовби вранішню зарядку.
І гра відразу нам підкаже,
Хто йде за ким і хто як ляже,
Де треба стать перепочити,
І що за чим треба робити.
Хто наперед все програє,
Той у житті переграє.
Я не гадаю, а вважаю:
Лічбу і рахування знаю.
Стояти струнко і на варті
Лиш справжні чоловіки варті.
Освіта нас веде до світла,
Вчить бути чуйним і привітним.
Нам досвід мудрість додає:
Свій до свого і по своє.
Танок танцює таємниці,
Кує він силу наче крицю.
Порядність – єдність з тим, хто поруч
У дусі, часі та просторі.
Нехай щастить, – ми так говорим,
Слова старі блищать як нові
Бажаєм друзям щастя-долі,
Частини світла і любові.
Здоровий глузд якщо ми маєм,
То всякі труднощі здолаєм,
І добрий гумор нам підмога
З ним легкою стає дорога.
Я відчуваю цю потребу –
Лягти горілиць просто неба,
Бо зручно так вести розмову
Із Небом, Сонцем та із Богом.
Ми неповторні й своєрідні,
Та нам подобається рідне,
Своє, подібне і близьке,
А не відчужене й низьке.
Вони побралися й віднині
З’єдналися дві половини,
Бо лиш тоді ідуть до шлюбу,
Коли один одному любі.
Дізнатися буває варто,
Чого в житті ми з вами варті.
Зуміть в степу, шановні браття,
Підтримати всю ніч багаття,
Вогонь і полум’я і ватру.
Чому це хворому не спиться?
В нього трясучка, трясовиця,
Гарячка, бач, і лихоманка,
Пропасниця трива до ранку,
Зимниця мучить чоловіка
І жар вкоротить йому віку.
Якщо нам соромно буває,
То значить совість не дрімає.
Хто стид глибоко відчуває
В собі вказівку неба має.
Ми десятину платим Богу,
Що вірну вказує дорогу,
Бо викликає в нас відразу
Паскудство, ницість і зараза.
А зустріч – Стріча – путь нам даний
Єдино правильний, бажаний,
Коли ми в Праві живемо
І шляхом праведним йдемо.
Шляхи ті прадіди пізнали
Й нам путь-дорогу указали.
Нас воля манить. Йди поволі
І тим отримаєш ти долю.
Не перетворюй у сваволю
Свій шлях, бо заведе в неволю.
Ми у дозвіллі наче вільні
І в межах розуму всесильні.
Характер – вдача це і кара,
Це світле небо й чорні хмари.
Ми все це носимо в собі
І в мирні дні і у борні.
Хто волі даром володіє,
Той справу добре розуміє,
Відразу й звабу відчуває,
Що не по Ра, те обминає.
Вродливий – значить в рід вродився,
В своєму роді пригодився,
І не підпортив він породу,
Не став «юродивым», «уродом».
Своєму роду кожен рад,
Продовжиш прадідів ти ряд,
Шикуються вони охайні
В житті достойні, не останні.
Бо рід, родина, Україна –
Це світ життя, твоя країна,
Це прадідів прадавній рай,
Єдиний, даний Богом, край.
4, 5 травня, Леля, Ладу
Продовжуємо дослідження та
наближення до основи: глибинної
суті і коріння слів, відчуття мови.
Там море і поле, і сонячний степ,
Важливших за волю немає потреб.
А щастя – «щас», отут і зараз –
Частинка, що тобі дісталась
Від світла божого огня,
Возрадуйся – вона твоя.
Митець творить, він ловить мить,
Чудесне хоче зупинить.
Де двір – там віра, там твій рід,
Там шлях до обрію лежить,
І ввись до Ирію ще шлях,
Де очі-зорі в небесах.
Долю ми плекаємо в долонях,
В тих долонях пам’ять родова –
Міра і турботи і добра,
Що в свій час вона ж нам подала.
А чуйність – совість, відчуття
Причетності свого життя
До вічності і до громади.
Зігріти й дарувати радість.
Це не відмова від свойого –
Розширення до вселюдського.
Магічне, прадавнє, правічне твоє,
Що вдень і вночі тобі спать не дає,
Що дбає про тебе, себе віддає –
Це слово, це мова в глибини веде.
З глибин, де зростає великий народ,
Де згубиться, згине навала заброд,
Де вітер лиш пил від орди віднесе,
Де суть, де основа, де ясно усе.
Де прадіди колом стоять навкруги,
Де ясно – хто друзі, а хто вороги,
Де ланка до ланки складають ланцюг,
Де плечі надійні і потиски рук.
Подборка стихотворений по теме Словограй - Стихи о поэзии. Краткое описание и ключевые слова для стихотворения Словограй из рубрики Стихи о поэзии : Смачні, милозвучні, соковиті слова та вирази. Свято світлого, святого, свого слова. Дослідження та наближення до основи: глибинної суті і коріння слів, відчуття мови.
Проголосуйте за стихотворение: Словограй
Вірш пиши не пиши. Ці ненаписані вірші залишать слід в душі. Пиши! Линуть вірші, наче сльози? Просто слухай, не пиши. Отож, поете, помовчи іІ приховай свій божий дар. Чому приходять ці вірші лише вві
Вірш про втілення слова в дію. У творчій кузні, де спекотно, душно, виковую із думки слово слушне. Так сила слова втілюється в дію. Валентина Хлопкова.
Стихи слова в поэзии. Слова текут, скользят по пустоте. Такое в жизни странное занятье. То песня получается, то скрип. Слова растут от Слова в сердце Слова.
Вірш про значення слів для людей, які відчувають їх серцем і одержують радість від спілкуванням зі словом. Для всіх, спроможних у словах і щастя, віднайти й розраду. Валентина Хлопкова.
