Оповідання про почуття, які треба берегти усе життя. Щастя материнства і подружня зрада. Жінка, яку несправедливо образили. Віталій Шевченко.
Жінка – найвдаліше створіння Господа.
Невідомий філософ ХХ століття
Невідомий філософ ХХ століття
- Я жінка! – скрикнула дружина і з усієї сили вдарила долонькою його у груди. І він згадав, що так само била дядька Едіка рідна тітка Женя, старша сестра його матері, коли спіймала чоловіка на подружній зраді.
Тітка Женя, маленька худа жіночка, дуже любила свого чоловіка, зробила кілька абортів від нього, бо він вважав, що діти зараз їм не потрібні, вони молоді, ще не нагулялись, а ось пізніше, - буде в самий раз. І ось, коли він захотів мати дітей, тітка Женя вже не могла народити.
І дядько Едік, вище середнього зросту чорнявий красень, як сказився: давай йому дитину і все.
Тітка Женя була згодна на будь-який варіант, візьмемо дитинку з дитбудинку, або хтось залишить в пологовому будинку дитину, а ми візьмемо її на виховання. Ні! Дядько Едік хотів мати власну дитину. І ось тоді тітка Женя спіймала його, що він зустрічається із молодою особою, яка йому народила дочку. І тітка Женя померла, в сорок п’ять років.
Коли тітка ще була жива і вони приїхали з батьком до них у гості, то тітка схотіла, щоб вони пішли туди, до цієї молодої особи, і повернули дядька. Хоч батько як не хотів цього робити, а прийшлося йти, бо всі любили тітку Женю.
Він на все життя запам’ятав, як стояли тоді перед дверима квартири молодої особи, потім вони відчинились, звідти висунувся переляканий дядько Едік, а за ним виглядала напівгола молода особа, ховаючи свої великі груди.
Батько щось казав, йому винувато кивав головою дядько Едік, а молода особа з-за спини дядька почала до нього грати очима.
Коли вони з батьком повернулися назад, тітка Женя подивилася на них і все зрозуміла. Вона начала плакати, як маленька дитина, яку несправедливо образили. І цей тихий плач ображеної людини він проніс через усе своє життя.
У його батьків було шестеро дітей, і коли тітка Женя приїжджала до них, вона поринала у цей дитячий світ своєї молодшої сестри, якого в неї не було, вона тут, у них, відпочивала душею, розділяла клопоти, які виникали і які потрібно було негайно вирішувати, раділа за їхні успіхи і докоряла усіх, коли вони робили якісь помилки.
Серед усього розмаїття молодого покоління, братів і сестер, вона чомусь виділяла саме його. І лаяла, коли він з першого разу не поступив у вуз.
- Ти із свіжими знаннями провалився, а що будеш робити після армії? – гнівно промовляла вона до нього.
І він винувато утупився у підлогу, не наважуючись дивитися на тітку.
І ось тепер дружина шпетила його за щось, за якусь мізерну провину, і він хотів спересердя відповісти їй, не слухаючи ні її ні себе.
- Я жінка! – скрикнула знову дружина, намагаючись вдарити його у груди долонькою, але він перехопив її руку, притис до себе і прошепотів їй:
- Я знаю, дорога, ти для мене все, я тебе люблю, пробач мене, якщо я завинив, без тебе в мене життя немає, - і дружина притиснулася до нього і зітхнула, як маленька дитина, яку несправедливо образили.
26.06.2016 р.
Не забывайте делиться материалами в социальных сетях!