Безкрайня ріка історії. Голод, діти, село. Їж сама! Хоч ти залишишся живою! Ні, я залишуся з вами, нікуди я не піду! І як її не умовляли, вона залишилася разом із своїми братами.
- Ірунька давай, збирайся, підем до твоїх! - сказала вранці у неділю тітка Серафима, яку у народі, що оточував її густо з усіх боків, звали просто – Фіма.
Ірунька, п’ятирічне боже створіння, яку мати віддала своїй старшій сестрі, щоб легше було прокормити всю іншу гвардію, від трьохрічного Іванка і до семирічного Петрика, бо батько не повернувся з війни.
А у Фіми був чоловік, завскладом, велика людина, і їм було не так сутужно, могли утримувати і племінницю. Тому тітка Фіма наостанок сунула у руки Віруньки цукерки «подушечки», які не кожний міг із’ їсти на їхньому завулку, а ще додала до цього кілька печив, що взагалі було дивиною у їхніх соціалістичних краях.
Дядько Іван теж зібрався із ними зайти до своєї родички. Він підхопив мішок із картоплею, вірніше, півмішка, але це добро на дорозі не валяється, йому привезли знайомі трактористи із колгоспу «Дорогою Сталіна». За тільки їм відомі дружні стосунки , - «ти мені, я тобі!» Як кажуть, - рука руку миє!
У них із Серафимою дітей не було, а ось у молодшій сестри Віри було аж троє, її Степан з війни не повернувся. Загинув у Альпах. Шкода. Гарна була людина.
І вони взяли їхню донечку, Іруньку, така щебетуха, в хаті аж світліше стає, коли він повертається втомлений з роботи.
Коли підходили до оселі Віри то побачили, що через три подвір’я купчиться невеликий гурт сумних людей.
- Що таке? – спитала у них Фіма.
- У Матвієнчихи померла від голоду дитина! – відповіли сусіди.
- Господи! – сказала дійсний член партії Фіма і перехрестилася, бо була серед своїх. Зайшли у двір до Віри, вона якраз збиралася йти до Матвієнчихи і посадила дітей на призьбу.
- Мабуть, невчасно прийшли, - звернулась Фіма до сестри. – Я якось на тижні до тебе заскочу, тоді поговоримо. Ірунька, - вона звернулася до дитини, - йдемо додому, іншим разом погуляємо тут.
А Ірунька підбігла до хлопців і почастувала їх солодощами. Іванко зразу потягнув їх у рот, а Петрик серйозно глянув на сестру і сказав:
- Їж сама! Хоч ти залишишся живою!
Вона глянула на своїх братів, на маму і сказала:
- Ні, я залишуся з вами, нікуди я не піду!
І як її не умовляли, вона залишилася разом із своїми братами.
16.07.2019 р.
Не забывайте делиться материалами в социальных сетях!
