Як казав один мій знайомий про асортимент товарів у гастрономах Парижу – «Не знаємо, як воно зветься, а воно є!»
Отак і з мовами. Скубиться російська мова з українською, все їй здається, що її витискують з неозорих просторів України. Майже перемогла в містах, оце вже взялась за український інформаційний простір, почала і за село братися, а все бідкається.
А краще підняла б свою буйну голову (єдиний і неділимий язик наш!) та подивилася, що робиться навкруги на нашій планеті!
Наприклад, академік Корш знав близько 40 мов. Наш славний академік Агатангел Кримський знав понад 60 мов, а кардинал Меццофанті, який жив у другій половині ХІХ століття, - 98!
А моєму сусідові це до ліхтаря:
- Я, блін, гаварю на общепонятном языке, и мне все остальные до лампочки. Вы там в своих академиях оборзели, панимаешь…
Безумовно, ми вже чули, що російська мова, це «великий (обов`язково!) русский язык». Але з ким він ще існує на цій грішній землі?
Ну, українську та білоруську мови брати до уваги не будемо, вони в таких братських обіймах, що далі вже нікуди.
Англійську, німецьку, французьку й італійську теж залишимо, тим більше, що за них у свій час заступився сам Ломоносов.
Полишимо і давногрецьку з латиною, бо за них промовляють великі Гомер, Есхіл, Аристофан, Горацій, Вергілій. Їх возом не об`їдеш, це факт.
- Что ты бьешь запрещенным оружием? – сердиться мій сусіда.
Ну, добре, а як вам тоді ці народи, які віками розмовляють своєю мовою і ні з ким не хочуть зливатися – бікольська мова, біслама, якийсь східний увеа, навіть га і ган, таємничий ігбо. А що це за ілоканська мова?
А там ще є кіньяруанда, коса, лінгала, лозі, неосоломоник (де це вона побутує?!), новогвінейський піджін (не інакше наш Міклухо - Маклай її вивчив і зберіг!), пангасінанська (отакої!), папьяменто (на яких горах чи долинах вона існує?). А тут ще є самар-лейте (невже десь в Самарі російські мовознавці не додивилися?!). А що робити з мовою сепеді? Невже вони там у себе їздять на лісапеді, тому не дістали їх братні академіки?
А в запасі є ще отака екзотична мова – сранан-тонго, а поруч з нею просто тонга, а ще десь причаїлися тсвана і тсонга.
Я оце спитав свого сусіда:
- Шпрехен зі хілігайнон чи хоча б на хірі-моту?
Він зі страхом подивився на мене:
- Видишь, у тебя от твоих языков крыша поехала. Я ж тебя предупреждал. Говори на общеупотребительном и ноу проблем!
Я таки не здаюся і ще питаю у нього:
- Спік ефік?
- Ну, ты, паря, даешь, на фига мне твои эфики? Русский язык и в Африке русский язык!
І тут я зрозумів, що до чого. Українська мова тому потерпає в сусідстві із «великим русским языком», щоб усі ці занде, осоко, корунді, бувале, понапе, тів, трук і навіть тумбука могли спокійно існувати!
Подборка стихотворений по теме Шпрехен зі ефік? - Юмор. Краткое описание и ключевые слова для стихотворения Шпрехен зі ефік? из рубрики Юмор : А на самар-лейте розмовляєте? Віталій Шевченко.
Проголосуйте за стихотворение: Шпрехен зі ефік?
