У пошуках свого родоводу

Свою історію треба знати!

Приблизно рік тому мій брат Олег, він живе в Одесі, розказав мені, що його онука Софійка, якось прийшла зі школи і запитала: «Дідусь, ми маємо якесь відношення до Шевченка? Вчителька на уроці питала про це».
І брат відповів онуці, що ми не маємо ніякого відношення до нашого Кобзаря. Я тоді вирячив на нього очі (фігурально, бо ми розмовляли по мобільці): «Як так, не маємо? Ти що, не знаєш, нашої легенди, яка існує у нашій сім’ї?»
І брат нічого мені пояснити не зміг. Я тоді сказав йому, щоб він розповів Софійці про цю легенду і сказав їй, що ми маємо відношення до нашого Генія. Брат пообіцяв, але, я думаю, що нічого він не пояснив дитині.
Бо коли влітку його син Гліб приїхав із своїми дівчатками Софійкою та меншенькою Кірою, до нас у Запоріжжя, то по поведінці Софійки я зрозумів, що вона далека не тільки від нашого Кобзаря а взагалі від усього українського.
І хоча їй зараз 11 років, але вона з усіх сил хоче бути дорослою, одягається, як панночка, зачіска в неї, як у панянки початку ХІХ століття, об’їхала вже всю Європу, і вважає, що найкраще місто це Гамбург, їй там дуже подобається. Українська мова якась неоковирна, а ось італійська чи іспанська це справжні красиві мови, вивчає мову англійську і збирається вивчити китайську чи корейську.
Хай вчить, це добре, не так, як жили ми, колись у СССР, не могли нікуди виїхати, не те що у Гамбург, навіть у Букурешті, хоча він і був під боком.
Але в першу чергу потрібно знати і розуміти своє, хто ми, і звідки ми родом. Знати, що зробив Кобзар для всіх нас, а ми з ним не просто однофамільці…
Ця тема велика і неосяжна. У першій половині ХІХ століття, коли здавалося, ось-ось, і остаточно загине наша нація, вибухнув цей юнак із своїми віршами і зупинив знищення нашої нації, його слово освітило найпотаємніші кутки життя замученого нашого народу, до нього потягнулися усі, від неписьменного селянина і до навчених панів і панянок.
«На сторожі коло них поставлю Слово!» Так і вийшло. Його Слово вело нашу націю крізь пітьму і бурі, його оббріхували, намагалися зробити ручним але він переміг!
Це святе ім’я для нас, українців! А тим більше для тих, які мають до нього пряме відношення. І наші діти і онуки мають про це знати і ніколи не забувати, навіть у Гамбурзі!
Не забывайте делиться материалами в социальных сетях!
Свидетельство о публикации № 16302 Автор имеет исключительное право на произведение. Перепечатка без согласия автора запрещена и преследуется...

  • © shevchenko :
  • Эссе
  • Читателей: 92
  • Комментариев: 7
  • 2019-01-25

Свою історію треба знати!
Краткое описание и ключевые слова для: У пошуках свого родоводу

Проголосуйте за: У пошуках свого родоводу

(голосов:3) рейтинг: 100 из 100


  • Безух Юрий Валентинович Автор offline 25-01-2019
Внучатий племінник Тараса вчився в Херсонській морехідці і тут зараз проживають його нащадки в тому числі в Іванівці та на Бериславщині, останній до речі вилитий Тарас Григорович.
  • Павел Рыков Автор offline 25-01-2019
То-то и беда, что, как писал безумный Поприщин в "Записках сумашедшего" Н.В. Гоголя: "Луну делает хромой бочар в Гамбурге". Надо обязательно втолковывать детям основы здорового национального самосознания. При всей неоднозначности и, порой, противоречивости судьбы Т.Г. Шевченко, он был и навеки будет КОБЗАРЁМ Украинского народа. Иначе станем все Поприщиными.
  • Виталий Шевченко Автор offline 25-01-2019
Дякую, друзі, що відгукнулися на моє есе!
  • Татьяна Окунева Автор offline 26-01-2019
Дякую автора цієї невеличкої публікації за щирі, правдиві і важливі для кожного громадянина слова.
Читала і згадувала вірші Тараса Григоровича:

...Не дуріте Самі собі,
Учітесь, читайте,
І чужому научайтесь,
Й свого не цурайтесь.
Бо хто матір забуває,
Того Бог карає,
Того діти цураються,
В хати не пускають...
  • Виталий Шевченко Автор offline 26-01-2019
Спасибі, дорога Тетяна Омелянівна! Це дійсно так!
  • Надежда Ерофеева Автор offline 28-01-2019
А я тоже имею отношение к Т.Г.Шевченко. Я живу на улице его имени.))
  • Виталий Шевченко Автор offline 28-01-2019
Дуже приємно, дорога Надія! Це я надрукував першу частину свого триптиха. Написав ще дві частини, але потрібно ще їх доробити. Коли це зроблю, то їх теж викладу на сайті!
Информация
Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут оставлять комментарии к данной публикации.
У пошуках свого родоводу