Свою історію треба знати!
Приблизно рік тому мій брат Олег, він живе в Одесі, розказав мені, що його онука Софійка, якось прийшла зі школи і запитала: «Дідусь, ми маємо якесь відношення до Шевченка? Вчителька на уроці питала про це».
І брат відповів онуці, що ми не маємо ніякого відношення до нашого Кобзаря. Я тоді вирячив на нього очі (фігурально, бо ми розмовляли по мобільці): «Як так, не маємо? Ти що, не знаєш, нашої легенди, яка існує у нашій сім’ї?»
І брат нічого мені пояснити не зміг. Я тоді сказав йому, щоб він розповів Софійці про цю легенду і сказав їй, що ми маємо відношення до нашого Генія. Брат пообіцяв, але, я думаю, що нічого він не пояснив дитині.
Бо коли влітку його син Гліб приїхав із своїми дівчатками Софійкою та меншенькою Кірою, до нас у Запоріжжя, то по поведінці Софійки я зрозумів, що вона далека не тільки від нашого Кобзаря а взагалі від усього українського.
І хоча їй зараз 11 років, але вона з усіх сил хоче бути дорослою, одягається, як панночка, зачіска в неї, як у панянки початку ХІХ століття, об’їхала вже всю Європу, і вважає, що найкраще місто це Гамбург, їй там дуже подобається. Українська мова якась неоковирна, а ось італійська чи іспанська це справжні красиві мови, вивчає мову англійську і збирається вивчити китайську чи корейську.
Хай вчить, це добре, не так, як жили ми, колись у СССР, не могли нікуди виїхати, не те що у Гамбург, навіть у Букурешті, хоча він і був під боком.
Але в першу чергу потрібно знати і розуміти своє, хто ми, і звідки ми родом. Знати, що зробив Кобзар для всіх нас, а ми з ним не просто однофамільці…
Ця тема велика і неосяжна. У першій половині ХІХ століття, коли здавалося, ось-ось, і остаточно загине наша нація, вибухнув цей юнак із своїми віршами і зупинив знищення нашої нації, його слово освітило найпотаємніші кутки життя замученого нашого народу, до нього потягнулися усі, від неписьменного селянина і до навчених панів і панянок.
«На сторожі коло них поставлю Слово!» Так і вийшло. Його Слово вело нашу націю крізь пітьму і бурі, його оббріхували, намагалися зробити ручним але він переміг!
Це святе ім’я для нас, українців! А тим більше для тих, які мають до нього пряме відношення. І наші діти і онуки мають про це знати і ніколи не забувати, навіть у Гамбурзі!
Не забывайте делиться материалами в социальных сетях!
