Есе про любов, есей про кохання. Життєва історія кохання і її трагічний кінець. Кохання ніколи не забувається! Скільки живе людей на землі, стільки долей, щасть і любові. Почуття, яке залишається з вами на все життя. Ми не хочемо дивитися сумний кінець. Вона віддала все своє життя коханому чоловікові, а той її зрадив.
Першу фразу завжди важко знайти, але коли знайдеш, тоді все йде як по маслу. Залишається довести тільки справу до кінця, до останніх слів, які вже готові десь у підсвідомості і рвуться назовні. Оце тільки їх зафіксувати у фіналі і звільнитися від них.
Як і оцей рибалка, що з`явився на екрані телевізора і жив своїм життям півтора години, привертаючи до себе увагу мою і дружини. Вона навіть розсердилася:
- Не можна оце дивитися все підряд! – і пішла в іншу кімнату читати біографію Конан Дойла. Але потім не втрималася, повернулася і прикипіла до телевізора.
Я і сам насолоджувався поступовим виникненням між двома гарними людьми почуття любові. А чи бачив я у своєму житті це дивовижне почуття? Мабуть, бачив. Тітки Жені до свого чоловіка дядьки Едварда. Той навіть і не здогадувався про це. Сприймав, як належне. Але коли втратив її, тільки тоді зрозумів, що він загубив.
Кожного дня бути з коханим чоловіком, це найбільше щастя, яким Господь наділяє людину. Знати, що поруч тебе дихає, живе, мугикує щось своє єдина істота у всьому світі, яка створена для тебе і належить тобі. Як і ти, відповідно, їй. І це відчуття, що охоплює усього тебе, допомагає тобі перебороти усі труднощі, які виникають у житті, надихає на всі здійснення.
А цей рибалка сідає на вітрильник і тихенько відпливає у море, щоб зустріти ранок на воді, з`являється сонце і його промені лоскотять вітрила, що гудуть під вітром.
Ми бачимо їх і здогадуємося, що вони порозумілися і перед ними тепер довге і щасливе життя. І виключаємо телевізор, бо не хочемо дивитися сумний кінець. Сумний, бо в кінці фільму рибалка топиться, рятуючи людей. Та ми цього не хочемо бачити.
Але в житті такого не буває, не можна переграти життя моєї рідної тітки Жені, воно склалося так, як склалося, і я знаю, як воно закінчилося. Вона віддала все своє життя коханому чоловікові, а той її зрадив. І вона від цього померла.
Скільки живе людей на землі, стільки долей, щасть і любові. Тільки треба це знати і цього чекати. І воно прийде, це дивовижне почуття, яке охоплює вас і залишається з вами на все життя.
07.01.2007 р.
Не забывайте делиться материалами в социальных сетях!
Есе про любов, есей про кохання.
