Переднє слово

---

Хочу познайомити Вас зі словом Володимира Гузія, яке, як на мою думку, є зразком високої поезії і справжньої любові до своєї рідної землі, свого краю.


Владимир Гузий
ПЕРЕДНЄ СЛОВО .
Ми давно вже покинули рідне сіверське село. Але роки прожиті там визначили і наш характер, і нашу долю. З часом притягує нашу память його святе імя, бо то батьківщина на все життя. Уродилися ми сіверянами, на нашій унікальній ласкавій землі. Ми повертаємся, або мріємо повернутися в країну дитинства, до малої батьківщини, де зробили свої перші кроки. Це не просто пам'ять про дитинство, це пам'ять про наших любих святих батьків, про наш рід. Це сила і канал благословенної родової енергії на виконання того головного , для чого ми приходимо в цей світ. Це джерело самоповаги до себе. Тут в історичну палітру життя нашого роду всотовано велику кількість історичних, географічних, демографічних, мистецьких подій. Кожна людина –це море почуттів, і найважливіше з них- почуття своєї батьківщини , свого народу, своєї родини і рідної хати. Живемо, мріємо і сподіваємось на краще для своєї батьківщини. Сподіваємся на генетичну спадщину наших предків , бо вона вчать нас управляти своїм життям. Сподіваємся на невмирущість нашого роду в будущині, щоб не настали вічні сутінки забуття і щоб безнадія минулого не проросла в майбутнє.
Наша рідна Сіверщина- це край золотих соснових борів- сосниць, зелених вікових дібров- дубин, густих бортних лісів –медових вотчин, островних гаїв- добров, непролазних медових пущ Міжріччя , остерських болотних дебрів, ягідних і грибних врожаїв синіючих борів Темного і Чорного лісу, могутніх дубових товщ Сіверського лісу, билинний край шовкових степових соковитих трав гайних степів. Тут музика лісів зустрічається з музикою степів, свистом вітру і з гуком степових громів. Тут родючі чорноземи- золота руда наших степів. Це край чарівної природи, з цілющим повітрям і цілющими голубими водами Синіх джерел, які витікають з товщі 160 кілометрових крейдяних пластів 100 млн. років давнини. Край популярних Голубих озер, які отримали голубий колір води від донних кварцевих пісків.
Сіверщина- колиска загадкових стародавніх народів, які залишили свої сліди на нашій землі і в нашій генетиці- «арктичні народи»- мисливці за мамутами, трипільці, індоєвропейці, кіммерійці, скіфи, кельти, гелони, балти, неври, меланхлени-чорнухи , тюрки, печеніги, половці, козари, древляни- мали, радимичі.
Древній і обжитий здавна регіон одвічної Сіверщини .Тут наші генетичні джерела, тут закопали свою пуповину у різні часи - сівер, севрюки, гузи- торки, татари, литовці, козаки, українці, горюни, москаленки, литвини , степовики, євреї, поляки, греки, німці-колоністи, росіяни -старовіри, білоруси. Усі жили сильно і щасливо, смерті не боялися. Вони приходили на ці простори і були вражені вигодами найкращої в світі землі.
Це край давніх археологічних культур , що загубилися в туманах минулого. Сіверщина багата археологічними культурами- мустьєрська , костенківська , мезоліт , деснянська культура палеоліту, неоліт , мізинська, кудлаївська, трипілля, балтська, скіфська, сосницька , юхновська, сіверська, волинська, роменська, зарубинська, києворуська культури. Всього не злічити. Скрізь тисячолітня історія. Наша багата археологія- це закарбована пам'ять землі.
Чернігівщина- дуже молода земля, яка лише 12 тис. років тому практично звільнилася від впливу тягару останнього льодовика. Тут на памяті наших предків народу- велетів відбулися два останні Світові потопи, спричинені проривами вод прольодникових морів- озер. Грандіозні цунамі прольодникового моря 20 тис. років тому занесли нашу землю 40 метровим шаром лесової глини, а пізніше останнє цунамі 12 тис. років тому занесло грубим 30 метровим шаром піску льодовикової морени, створивши в Міжріччі велику пустелю сипучих пісків -чернігівські Каракуми. Край великих і малих льодовикових озер, які стали торфовими болотами (Замглай, Смолянка, Трубіж, Мнев, Видра) . Край плавистої землі , з якої народжуються і зникають маленькі річечки. Край залишків легендарного Геродотового моря, з якого брав своє начало Дніпро, витікаючи з моря (Паристе- Замглай), як з лона матері. Тут досьогодні течуть билинні річки Либідь, Настасья. Край старезних річищ – Видра- Одра, Замглай, Трубіж, Удай, в яких знаходять залишки великих загадкових морських кораблів з журавлиними носами. Красуня Десна- символ Сіверщини, зустріч з нею завжди ждана. Молода географічно і древня історична земля. Тут збереглися прадавні перекази про походження світу- Супійський і Калитянський перекази (нашій землі 196 століть !).
Це край нашого, збереженого з незапамятних часів в десятках варіантів, епосу неоліту про всесвітній потоп, затонулу дівчину- дівицю-доч , прокляття богів і про загадковий символ відродження життя Золоту очеретину. Десятки переказів про нещасливе кохання і дівчат, які кидались в річку і ставали ліліями-квітами. Легенда про нещасливе кохання людей неоліту, про Лута і Аву. Це край легендарної богині матріархату Дани (вона ж Велика Мати-Баба, Мокош, Лада). Вона дала своє імя нашим колисковим рікам Дніпру і Десні. Язичниці Дані з незапам’ятних часів люди співали гімни- славмли дойни і дайнави , танчили ритуальні танці- данці, приносили дари- данину. На чисельних круглих Лисогорах і сакральних Дівич горах Сіверщини відьми- волхви проводили урочисті церемонії і звучали гімни ведійським богам Крішну- Коляді і матері неба Девоші. На Гульбищах Чернігова, Новгорода-Сіверського, Гуляйполя в Борзні і Ладині стояли культові тисячолітні дуби- стародуби з цілющою золотою корою. Такі ж культові мамрійські міцні лугові величні дуби – стародуби стояли в Косачівці , Марківцях, Ваврі, Чернігові. Культ Світового дерева –Стародуба і вепра -варахи виник ще в допотопний час і зберігся до нашого історичного часу. Сівер на берегах омріяного Біловоду на своїх сакральних Красних горах славила своїх кумирів Купалу, Коляду, Калиту. Це край джерельних зачарованих потоків- рік, великих і малих, прямих і кривих річок , кожна з яких має свою легенду і загадкову назву. Ніхто не може сьогодні зрозуміти що значать сакральні таємничі назви наших річок Цата, Вереп, Слот, Смяч, Чибриж, Борзна, Сейм, Супій, Удай, Мена, Невкля, Немель, Одра, Олава, Убідь, Кістер, Чечва, Свір, Свень, Сула, Чамара. Назви які виникли ще в неоліті. Кожна річка має свою історію, свій характер, свою долю. Край живої води, річок- животоків, чисельних святих озер – синіх криниць, цілющих джерел з найсмачнішою в світі водою, пріснопотоків життя Жеведів- річок богині Живи. Загадкова назва р. Убідь зустрічається не тільки в Задесенні, а й в Крехаєві, київській Дарниці, на Супої. Давні гідроніми- це закарбована пам'ять слів нашої тисячолітньої мови.
Це край легендарного засновника Чернігова князя Чорного, його дочки Цорни- Чорни, легендарного засновника Любеча- князя Люба, древлянського князя Мала і Малуши, дядька князя Володимира Великого –Добрині, новгородського князя- героя Ігоря Святославича, преподобного князя Михайла Чернігівського. Край цілих династій чернігівських, новгородських, остерських князів, які були непересічними особистостями, творцями сіверської історії. Віщий Олег , Володимир Святий, Ярослав Мудрий, Мстислав Хоробрий, Володимир Мономах, Юрій Довгорукий, Велика княгиня Пребрана ( преподобна святителька, що народилася в Острі) ходили по нашій землі.
Тут в градах- городках Остерської і Трубіжської оборонних ліній Зміїного валу сиділи- стерегли руську землю билинні богатирі. Перед валом- опасанню було Чисте поле. Билинний фольклор, який зародився в нашому краї , в цих оборонних градах, був привласнений північним сусідом і став перлиною і гордістю не нашого, а російського фольклору. Події майже всіх билин- пісень південного циклу відбувалися саме тут між Києвом і Черніговом. Давні оборонні лінії Змійових валів з градами по р. Трубежу оберігали київські богатирі, а Змійовий вал по р. Остру- чернігівські (богатирі Святогор Романович, Годило, Козел, Лукомир, Тур, Довгопол …). Лінія оборонних градів Остерського валу протяглася через Лутаву, Остер, Кошани, Козелець, Данівку, Кобижчу, Плоске, Мрин, Ніжин, Всеволож, Іваницю, Біловеж, Красний Колядин, Ромни. Перед опасанню валу було билинне Чисте поле з пісенними курганами, з могилами загадкових богатирів Ворона, Волота, Свида, Жуввак, Ясько, Бабачиха.
Це край легендарних храбрів- хороборів, наших Робін Гудів- чернігівського Мала- розбійника, билинного Соловя- розбійника, замглайського розбійника Телепня і язичника Білого Уса.
Скрізь тут сліди історії давніх великих промислів-смолокурні , дьогтярні березових гаїв, рудні біля жил залізної руди, буди вікових дібров, прибуткові гути, сотні річкових млинів, тисячі вітряків 19 ст серед стиглих пшеничних ланів., сукновальні, валюшні, олійниці, маслозаводи. Сотні винокурень хлібного вина і перші промислові цукроварні. Давня селітерна держава (промисел селітри на степових майданах-курганах) і виробництво поташу. Були цілі села що займалися віками сіверським бортництвом з тисячами бортних дерев, бобровництвом, рибальством, стрілецтвом. Тут зародилося козацьке відходництво і чумацтво. Батьківщина нового бджільництва, де були пасіки на 10 тис. бджолосімей. Улюблені медові напої- медовухи. Україна і сьогодні лідер в світі по виробництву меду на душу населення. Чернігівщина- найбільше родовище української нафти , що добувається з нашого майбутнього «клондайку» - Дніпровсько- Донецької западини , де перспективна товща 18 км ще нерозвіданих багатих осадових порід.
Це край Золотого хліба- дару Сонця. Тянуться, золотяться безкінечні степові поля, які орав віками дарований Богами Золотий плуг. Тільки на землю наших генетичних предків скіфів- орачів, землю найбагатших в світі чорноземів і буйних врожаїв впав з неба Золотий плуг. Хліб – то золото скіфів. Лісисто-житньо- яблуневий край. Земля стародавніх лісів, багатих вікових садів під найяснішим небом, земля розкішних квітучих городів, зелень випасів і пастівників, сіножатей, хвилі золотоколосих нив , широких хлібних ланів, синіх полів голубого льону, які гонить міцний степовий вітер. Аромати ланів пахучої м’яти і червоних маків. Віками тут жали жито і пшеницю, косили овес, дьоргали коноплі, брали льон, катали горох. Тут росли і ростуть знамениті ніжинські огірки і крутянська цибуля високої смакової якості. Рецептура соління огірків пішла від ніжинських греків. Тут єдиний в світі памятник огірку.
Лісовий край легендарних звірів- мамонта- індера ( Голубина книга каже-індер всім звірам батько). Від індера , мамута- слона, пішли люди інди і країна слонів Індія. Казковий ящур- динозавр- персонаж наших деснянських косарських пісень. Край оспіваного в легендах і билинах сіверського священного звіра- тура Золоті роги (один ріг годує, другий поїть). Тут за 4350 років до нашої доби у травянистих долинах міжріччя Дніпра-Десни , в урочищі Ареї, Золотий вершник приручив першого коня- тарпана і звідси наші вітроподібні кентаври- протоарії пішли в азійські степи підкоряти світ. Ричали в княжих лісах- звіринцях могутні тури, зубри і лосі, і не було чутно голосу людського . Водилися річкові бобри в своїх жеремях і гонах, чорні і сірі ведмеді , шкідливі вовки, хитрі лиси, квітли байбачі степи. Володимир Мономах захоплювався княжими полювання –ловами обережних диких коней тарпанів . Сіверщина- колись була великою віковою нетронутою рукою людини пущею, густою і недоступною, з нерорушною тишею.
Це край першого Кремля- Крому руської землі в Крехаєві. З скіфського часу над Десною стояли грізні фортеці-кроми. Край літописної землі торків- узів, ковуїв (Срібне, Ічня, Ковчин, Туркенівка). Три величезні князівсьтва- держави- Чернігівське, Переяславське, Новгород – Сіверське, прославлені в історії. Край севрюцької волі – степової вольниці нашої Волині на Супої. Удільні історичні забуті істориками середньовічні князівства- Рожиновське, Менське, Сосницьке. Княжі вотчини середньовіччя Мітко Сокири, Корибутів, Вишневецьких. Край, де квітла в сіверських історичних містах і містечках 400 літ європейська Магдебургія, цехові ремесла і цехові традиції, ратушне і магістратське управління . Наша забута міщанська Україна. Час Литовської Русі і Гетьманщини- вікових форм нашої державності.
Багата і прекрасна Чернігівщина- благословенна земля з руки Божої, де збережена історична память 1600 наших міст, містечок, сіл, весь, деревень, з козацькими і земськими школами, шинками, шпиталями, церквами, бібліотеками . Батьківщину і матір не вибирають. В кожного з нас в серці своя маленька Батьківщина наших батьків. Ланцюг людських поколінь тут ніколи не переривався . Ніколи тут не було повної зміни етнічного населення . Ми жили тут вічно. Дзвінкі, давні загадкові і таємничі назви наших сіл – Бирин, Моровськ, Гориця, Ловинь, Мрин, Басань, Держикрай, Уздруй. Шевченкові села і міста- Густиня, Чернігів, Ніжин, Прилуки, Седнів, Качанівка , Мотронівка , Дігтярі, Козелець, Мостище, Марківці, Бігач. Хутори, села, тополі, квітучі вишні, скіфські кургани, піщані дороги , босоноге дитинство і Десна.
Тут славна козацька столиця України- місто Батурин. Символи української державності- Любеч, Чернігів, Новгород, Крути, Козелець. Літописні гради – Моровськ , Лутава, Остер, Любеч, Седнів, Сосниця, Всеволож, Срібне, Варва. Край тисяч знищених степових і лісових хуторів, багатьох тисяч оригінальних топонімічних назв. Край сотень збережених переказів і легенд про минувшину в топоніміці наших сіл. Тут в Мотронівці зародилася філософія нашого українського хуторянства з вуст Пантелеймона Куліша. Тут найбільше село України- Кобижча. Сьогодні тут забуті старі лісові села і старі люди забуті державою і Богом.
Це серце української Гетьманщини. Край славних великих гетьманів, борців за волю України- Остафія Дашкевича, Івана Сулими, Яцька Остряниці, Івана Виговського, Демяна Многогрішного, Петра Дорошенко, Демяна Ігнатовича, Івана Брюховецького, Якима Сомка, Івана Самойловича, Івана Мазепи, Павла Полуботка, Івана Скоропадського, Кирила Розумовського. Край героїчних козацьких полків –Чернігівського, Ніжинського, Прилуцького, Стародубського, Київського і десятків реєстрових козацьких сотень. Ми нащадки козаків, які першими пролили ріки своєї крові за українську державність.
Через наш край пролягли рушниками великі давні дороги- Мономахів шлях, караванний Бакаїв шлях до Булгар на Волгу, Єкатерининський шлях, Віденська д орога, Гарбузова дорога, шлях із варяг в греки Дніпром- Борисфеном, билинна Дукова дорога , Литвинська дорога через Ічню в степ, грандіозне Санкт- Петербургське шоссе.
Це край подвижників церкви, святителів, преподобних Антонія, Миколи Святоші, Дмитра Туптала, Меркурія Брагинського, святі чудотворні ікони Іржавця, Любеча, Данівки, тисячолітні собори і церкви. Свого Бога тут ми одержали разом з генами наших предків. Край давніх княжих двірців у Ярославці, кріпості Ярослава в Великому Листвені , укріплень, фортець, княжих маєтностей Кочубеїв, природно- історичні комплекси Сокиринці, Качанівка, палац в Батурині, десятків польсько- козацьких фортець- Баторія, Вишневецького, Боплана, козацьких острогів. Це край легендарних затонулих церков-святищ, і тих що провалилися під землю ( Іллінська церква Чернігова). Два десятки монастирів над Десною, і монастирських економій, що були оточені прекрасними садами і чернечими городами. Наша Богобатьківщина.
Земля- заповіт наших пращурів, монахів і князів, смердів і бояр, билинних богатирів, варягів, панів, земян, козаків, посполитих, міщан, монастирських і казенних кріпосних, куркулів, колгоспників , комуністів. Земля щирих, прекрасних і своєрідних людей, земля великого історико-культурного надбання наших предків.
Земля поетів Блакитного і Тичини, Довженка і Шевченко, земля, де відбулося легендарне кохання Мотрі Кочубей і Івана Мазепи. Де написано картини сіверської тематики - «Царівна –лебідь» Врубеля, «Діти втікають від грози» Маковського, «Запорожці пишуть лист турецькому султану», «Поміщиця», «Вечорниці», «Малоросійський шинок». Картинна галерея Галагана в Сокиринцях налічувала 600 картин. О. Кушелев- Безбородько подарував Ніжинському ліцею у 1845 р. 175 картин західно- європейських художників. Унікальні музейні колекції Ганниної Пустині, Сокиринець, Качанівки.
Сіверщина земля, де проти червоної московської орди, проти несправедливості боролися чернігівські отамани і ширився народний рух опору- незліченні селянські волинки і повстання проти совітів. Отаманами національного руху були – Демид Ромашка, Галака, Струк, Євген Ангел, Кирило Шекера, Рак, Грець, Клітка, Коваленко, Шидловський, Хижняк, Орловський , Цюпа, Ющенко, Муровець, Штокало, Ткаченко, Ващенко, генерал Калиновський, Сапон, Маслов, Скрипченко, Скибан, Рябченко і багато інших забутих. Діяли загони Золотої роти , Вільного Козацтва, організації петлюрівської «Просвіти», Спілки Визволення України, Борзнянського штабу повстанців. По справі «Весна» проходило 1000 повстанців. Ічнянські ліси були нашим повстанським Холодним яром.
Тут залишили свої сліди князі - Віщий Олег, Хитра Ольга, Володимир Великий, Ярослав Мудрий , Володимир Мономах, Юрій Довгорукий, тут народилися княгиня Пребрана, герої Куликовської битви Пересвет і Ослабя з Любеча. Перебували Великий князь Вітовт, польські королі Казимір, Ян Собеський, російські царі і імператори Петро, Елизавета, Катерина , Павло , Олександр, Микола 1, Микола 11. Жили графи Розумовські, Туманські, Лагоди, Милорадовичі, Безбородьки, Галагани, Румянцеви –Задунайські , Граббе, Кочубеї, Орлики, Анна Керн , Коллонтай, бунтарі Кибальчичі. Земля - Олександра Довженка, Павла Тичини, Симона Петлюри, президента Леоніда Кучми, спікера парламента Івана Плюща, прем’єра Віталія Масола боксера Олександра Усика, футболіста Андрія Ярмоленка, співачки Алли Кудлай.
Тут пройшли трагедії різних воєн, люди пережили великі війни- персидську, гуно- готську, татарську, лівонську, смоленську, московську, шведську, французьку, кримську, японську, німецьку, події двох революцій і трьох майданів , прошуміли десятки менших війн. Військові полігони- Батурин, Ваганичі, стратегічні летовища Ніжин і Прилуки , гримлять танкові полігони Гончарівське і Десна, військова база Ічні Тут найбільше постраждало людей від Чорнобиля і збудовано місто чорнобильців Славутич. Пролітали орди воєн, але ми не покинули і не покинем наших відкритих рівнин.
Відбулася радянська розруха і колгоспний безлад. Ми бачили, як чужі люди розділяли нас , сіяли смуту в наших серцях спираючись на зрадників і колаборантів, непорядних людей. Бачили наочно авантюристів- Антонова, Щорса, Підвойського, Кирпоноса, Блюмкіна, Колонтай і брехливих партизан Федорова, Кривця, Збанацького. Великі трагедії татарських погромів, жертв Батурина, пожеж шведської війни, голодомору, розкуркулення, великого терору 1937р. , трагедії київського оточення 1941р. Нарешті через віки діждалися можливості побудувати самим своєю державу Україну.