Історія з географією

---

За примхою долі наш край завжди був на перехресті світових шляхів та подій. Щоб зрозуміти логіку цих подій, нам треба розуміти географічні та кліматичні зміни, що відбувалися протягом тисячоліть. В подальшому це дасть нам змогу правильно зрозуміти логіку заселення (повернення) в наш край українців у 19 столітті, а також той фантастичний калейдоскоп змін народів, рас та держав, що відбувалися на нашій малій батьківщині. Ми звернемося також до дідизни – до тих земель, звідки прийшли наші предки. Нам доведеться назавжди розпрощатися з убогими радянськими схемами та їх російськими попередниками. Лише неупереджений погляд наблизить нас до істини й покаже залізну логіку об’єктивних історичних процесів.


40 тисяч років тому сформувалася людина, яка нічим не відрізнялася від сучасної. Вона навчилася користуватися вогнем і готувати їжу, створила музику й почала малювати картини. Їй довелося пережити кілька льодовикових періодів, які загартували й згуртували наших предків. Найдовшим та найхолоднішим був останній льодовиковий період, який тривав від 20 до 14 тисячоліть тому. Льодовий панцир дійшов до околиць нинішнього Дніпропетровська.
Чорне море було відокремлене від світового материка, зате з’єднувалося з величезним Каспійським. Північна межа цього моря пролягала північніше Мелітополя – Каховки, сягаючи в окремі періоди до Кам’янки-Дніпровської. Наповнена водою з льодовиків, що інтенсивно танули, могутня Пра-ріка (Ра-ріка – ріка Сонця) впадала в море в районі Кам’яної Могили. Кам’яна Могила, цей дивний природний феномен, й створена взаємодією ріки Ра та стародавнього моря.
Водяні потоки зменшувалися, стародавня ріка, полишивши русло Молочної, повернула, відповідно до сили Каріоліса, на захід, ставши Дніпром та полишивши на згадку про себе стариці, в тому числі й Великі Сірогози.
А в наших краях був лісостеп, на північ від якого знаходився мамонтовий степ. Клімат змінювався, й то степ наступав на ліс, то – навпаки.
Людство поступово переходить від виключно споживчого характеру діяльності (збирання та полювання) до відтворюючої сільськогосподарської діяльності (хліборобства та тваринництва). Землеробство вимагало осілості, так виникають перші поселення, а за ними й міста. Відбулася так звана «неолітична революція», кількість людей на землі зросла в 10-16 разів. Процес цей відбувався майже одночасно по всій земній кулі. Але на крайній півночі людина всі сили тратила на виживання в жорстких умовах, у неї не вистачало сил на творчість. Природа екваторіальних областей була занадто щедрою, й людям просто не треба було напружуватися, рано чи пізно банан падав сам. Основним рушієм людського поступу стають рокові сорокові паралелі, на яких живемо й ми з вами, шановні панове.
Важливу роль в еволюції людства відігравали ритуали, які заклали основи релігії, мистецтва та науки. Ритуали об’єднували плем’я в єдине ціле, служили зв’язком з минулим та прокладали шлях у майбутнє. Чудова лондонська «Велика ілюстрована енциклопедія історії» (російське видання 2008 року), починається з зображення будівлі з мамонтових кісток з Межиріччя, що на Черкащині. Серед знахідок у цьому поселенні набір кістяних інструментів для цілого оркестру. Людина перестали бути мавпою не тоді, коли вона схопила дрючка (ломаками користуються й мавпи, сучасні – ядерними), а тоді, коли вона взяла в руки пензлик та сопілку.
Чорне море не з’єднувалося з океаном, а ось Балканський півострів був єдиним цілим з Малою Азією (нині Туреччина). Саме там виникає центр сільськогосподарської діяльності, яка поступово проникає на Правобережжя Дніпра.
Близько 7,5 тисяч років тому відбувся Довкаліновий потоп – води світового океану прорвалися до Чорного моря, і його рівень значно піднявся. А близько 5 тисяч років тому відбувся Азовський (Дардановий) потоп, відомий нам за Біблією як Ноєв. Зараз все більше з’являється фактів та теорій про те, що на дні сучасних Чорного та Азовського морів знаходяться залишки української Атлантиди.
Крім льодовикових періодів, що тривали тисячоліттями, вчені виділяють ще «короткі» фази потепління та похолодання. Останніми з них були такі: «Римський теплий період» (250 рр. до н.е. – 400 рр. н.е.): в цей час в Британії вирощували виноград. «Середньовіковий теплий період» тривав у Європі протягом 8-13 століть. Останнє європейське похолодання відбулося у 14-18 століттях. Зараз ми переживаємо період потепління, певну роль в якому відіграє і промислова діяльність людей.

Відповідно до змін клімату, степ то наступав на ліс, то відступав. Предки українців – це люди степу. У назвах слов’янських племен та міст зустрічаємо слово «поле». Поляни, поляки, Полоцьк. Навіть половців – кочовиків «ловців з поля» – не всі сучасні вчені ототожнюють з тюрками, швидше за все це були змішані арійсько-тюркські племена, які зовнішньо мало відрізнялися від слов’ян.
Подібно до «поля» звучить і «коло». Коло – це символ бога Сонця. Слов’яни завжди вирішували всі важливі питання громадою – колом. Згадаймо хоча б козацьке коло. В містах був особливий вічовий колокол – дзвін. Він скликав народ на віче. Коли князь не подобався, його просто виганяли в шию. Так новгородці тричі виганяли Олександра, пізніше названого Невським. Ось звідки дух наших Майданів.
Мабуть, жоден народ у світі так не прив’язаний до своєї землі та поля, як українці. Багато тисяч років вони живуть на одній і тій самій землі. Скільки народів та племен, завойовників прокотилися перекотиполем по нашій землі й пощезли, «ізникли мов обри». Погляньте на карту масових поселень емігрантів-українців (Північний Кавказ, Казахстан, Зелений та Сірий клин, США, Канада, Аргентина) – і ви побачити, що вона співпадає з зоною степів.