Шматмани і Бевзі

Краще слів Толстого не скажеш!

Не красота вызывает любовь, а любовь заставляет нас видеть красоту.
Лев Толстой

Десь у Всесвіті зірки та планети стали у тільки їм відомому порядку і тут на Землі майбутній академік, студент вже останнього курсу, на якого почали звертати увагу всі викладачі, під дивним ім’ям Елпідіфор, якого так назвали батьки, начитавшись невідомої літератури, а серед неї двотомник Олекси Воропая, зупинився перед суб’єктом протилежної статі і зазирнув їй в очі.
І це була його помилка. Він потонув там. Спочатку хотів виплисти звідти, але потім склав руки, обтяжені книгами, і безперешкодно зник десь у глибинах її очей.
-Ти… ти… - тільки і сказав він, - красуня!
Але протилежна стать відверто здивувалась. Вона непомітно озирнулася, ні, студенти, перед
якими вітійствував щойно ректор, виривалися із тісної аудиторії і обтікаючи з обох сторін виниклий острівець, зникали поспіхом по своїх справах. Цей дурень дійсно звертався до неї.
-Ти що, - здивовано сказала вона цьому телепню, - не бачиш обрис мого обличчя? Тобі пови
лазило? - протилежній статі набридло отримувати відкоша від хлопців і ревіти у подушку.
-А що? – відверто здивувався майбутній академік. - Що не так?
-Що? Що? – дівчина починала сердитися. – Не бачиш, що я жи… - її перехопило в горлі від несподіваної для себе сміливості. І вона не закінчила слова.
-Бачу! – повторив за нею цей всесвітній телепень, - що ти жива! І це здорово! Підем у кіно? В мене якраз два квитка на фільм, де грає Демі Мур. Моя улюблена актриса, - не відставав сучасний Дон Пабло.
-Тьху! – щиросердно вимовила дочка невідомої нації, автоматично поправляючи верхню частину одягу, зовсім автоматично, бо цей бовдур ніяк не відлипне. - Мене звати Роза! Розумієш? Роза! І я їм на Пасху мацу!
-А мене звати Елпідіфор, - зовсім не здивувався майбутній почесний член кількох університетів світу, - а мама каже Еля. Ось. І я теж люблю на свята їсти щось смачненьке!
-А мене на курсі називають сіоністська відьма! – випалила наостанок жертва освіти, повернувшись до цього одоробла усіма своїми принадами. Хай потім не каже, що щось від нього сховала.
А він нічого, високий, ставний, блакитні очі, а чорний чубчик непокірно звалюється на велике чисте чоло і він своєю майбутньою рукою академіка повертає його на звичне місце.
-А мене на курсі називають дурнем у десятій ступені! – відгукнувся Еля, сміючись, - Ну, так що, пішли? – і напрягся на хвильку, чекаючи відповіді.
-Пішли! – мотнула своїми пейсами Роза. Де наше не пропадало!
Фільм дійсно був цікавий. Красива дівчина потрапила служити у підрозділ до веселих хлопців і, з одного боку, потрібно було виконувати завдання командирів, а з іншого боку не потрапити у чоловічу пастку. І Роза з Елею не помітили, як вони, під впливом цієї чудової картини, сиділи, тісно притулившись один до одного, і не зводили своїх очей з екрану і одночасно відчуваючи біля себе існування чогось такого, що словами і не вимовиш.
-Ну, як, сподобалося? – спитав науковий керівник майбутньої когорти своїх учнів.
-Так! – несподівано для себе відповіла знавець сусідньої релігії і піймала себе на думці, що вона зовсім не хоче йти від цього… цього… не знала, як його назвати.
-Слухай! – беручи ініціативу у свої руки, сказав цей бевзь, - а давай пішли до нас, я познайомлю тебе з батьками і всіма іншими родичами!
І вона розгубилася, вперше за цей певний відрізок часу, подивилася на нього, повертаючись у сучасність:
-Слухай, а може не треба? Моє прізвище, якщо ти досі не докумекав, Шматман. Розумієш? Шматман. І цим усе сказано! - і вона непомітно для себе провела ніжкою на землі півкола, наче відрізаючи себе від хлопця. Та Еля це помітив і не здався.
-Ну і що? У кожного є прізвище! Ви, дівчата, можете навіть їх міняти. А я, наприклад, своє змінити не можу. Так і буду завжди з ним! – не погодився майбутній відкривач якихось там невідомих законів.
І Роза здалася. Хай буде так, як буде. В усякому разі чекати чогось доброго вона не може.
І дійсно, у батьків Елі їх зустріла сучасна Содом і Гоморра. Один тільки батько, насуплений, прийшов на обід, і не відводив свої батьківські очі від тарелі, що йому перед ним поставила його дражайшая половина. Мовчки їв, відновлюючи життєву енергію.
А всі інші співали, танцювали, носилися із кімнати в кімнату, у Рози навіть запаморочилася голова від усього цього.
-Скільки їх тут? – здивовано спитала вона.
-Якщо рахувати з батьком і матір’ю і зі мною, - відповів Еля, - то одинадцятеро. Ціла футбольна команда.
-Доця! – звернулася до неї мама майбутнього члена – кореспондента усіх престижних вузів Європи, - йди мені допоможеш на кухні!
-Я Шматман! – пискнула минулий жилець Мертвого моря.
-А ми всі Бевзі! Ну, то й що? – засміялася краща мама у їхньому місті.
-Жених і невеста! – вискочило з якоїсь кімнати мале дівча, показала язика Розі і знову розтануло у глибині квартири.
Роза не помітила, як почала із мамою носити їжу на стіл до батька. А потім сиділа у центрі стола, поруч із батьком і Елею, завмираючи від усіх цих поглядів, звикаючи до цього безподібного товариства.
Коли Еля пішов проводжати Розу, то мати сказала:
-Приходь до нас, доню, ти нам сподобалася.
Навіть мовчазний батько посміхнувся Розі і взяв з тарелі останню мандрику з сиром і простягнув її дівчині:
-На, з’їж, а то ти якась худенька!
Еля провів Розу до її дому. Зупинився. А потім сказав:
-Бачиш. А ти боялася. Ти всім нашім сподобалася.
І в перший раз у своєму недовгому житті Роза не ховалася, що вона Шматман.


09.09.2018р.
Не забывайте делиться материалами в социальных сетях!
Свидетельство о публикации № 16633 Автор имеет исключительное право на произведение. Перепечатка без согласия автора запрещена и преследуется...

  • © shevchenko :
  • Рассказы
  • Читателей: 73
  • Комментариев: 5
  • 2019-04-13

Краще слів Толстого не скажеш!
Краткое описание и ключевые слова для: Шматмани і Бевзі

Проголосуйте за: Шматмани і Бевзі

(голосов:3) рейтинг: 100 из 100

    Произведения по теме:
  • Невигадана історія
  • Спогади свідка незвичайної смерті на війні. Із серії "Незвичайні історії на війні". Про ветерана війни, який 18-річним хлопцем був мобілізований у армію в Запоріжжі, як тільки місто звільнили.
  • Знак долі
  • Знак долі. Віталій Шевченко.
  • Зошит Оселедця
  • Мабуть ніде, ні в одній державі немає таких арештів, як оце в нас в Союзі. Віталій Шевченко.
  • Кущ шипшини
  • Про дідів та батьків наших. Вбитий німцями чоловік, який пропав на фронті, приходить до дружини у сні і вказує, де його могила. Реальна подія. Віталій Шевченко.
  • Заборонені пісні
  • Віталій Шевченко
  • Дуся
  • Оповідання про дівчину з розвідки і сирітку в часи після Второй світовой війни. Випадок з рецидивістом. Віталій Шевченко.
  • Моя розмова з Президентом
  • Оповідання про зустріч з Президентом. До мене в кімнату, де я сидів над рукописами, зазирнув Президент Порошенко. Віталій Шевченко.
  • Сучасна історія
  • Десь біля нас... Віталій Шевченко.
  • Льоля
  • Віталій Шевченко. Він не міг відвести від них очей, на лівій руці не було п’ясті. З очей у неї бігли сльози: – Все не так… все не так… за що я горіла у танку… нікому не потрібна… таке собаче життя…

  • Геннадий Любашевский Автор offline 13-04-2019
Дуже сподобалося. Перечитав декілька разів. І кожного разу подобалось все більше. Одне коротеньке оповідання замінило безліч палких виступів борців за "дружбу між народами".
Дякую Вам, друже!
  • Александр Таратайко Автор offline 13-04-2019
Моя найвища оцінка з можливих – за людяність і любов до ближнього. Дякую, Віталіє Івановичу.
  • Виталий Шевченко Автор offline 13-04-2019
Спасибі Вам велике, дорогі друзі, значить вийшло! А я хвилювався, думав, як сприйме читач. Це надихає...
  • Пугачев Евгений Валентинович Автор offline 14-04-2019
Прекрасне оповідання.
  • Виталий Шевченко Автор offline 14-04-2019
Дякую Вам, Євгене Валентиновичу! Я,відверто кажучи, боявся його виставляти на сайті.
Информация
Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут оставлять комментарии к данной публикации.
Шматмани і Бевзі