Брошена дитина і свята душа. Як жінка спасла маленьке дитинча арестованої матері.
Ївга обережно перелізла під вагоном колію і пильно обстежила перон, чи немає там якоїсь небезпеки. Ні, на пероні метляли в різні боки заклопотані люди, кожний із своєю справою. Черговий по станції бовванів на одному місці з червоним прапорцем у руках, чекав потяг на першу колію. От би потрапити на нього! Тоді швидко добралася б додому і нарешті побачила синочка! Як він там без неї? Маневрений паротяг протягнув по другій колії три вагони і дві платформи.
Ївга почекала поки вони минули її і вибралася на перон. Сторожко ввійшла в приміщення вокзалу, біля кас в`юнилась галаслива юрба пасажирів. На лавах під стінами і в проходах сиділи і лежали чоловіки і жінки, деякі із дітьми, усі разом чекали на потяги, які їх доставлять на місце призначення, кому яке потрібно. Ївга озирнулася і побачила, що у самому кутку, далеко від вікна є вільне місце. Попрямувала туди. Дійсно, на самому віддаленому ослоні було вільне місце, якраз для однієї людини. Вона втиснулася туди і полегшено зітхнула. Можна трохи перепочити. Поруч спав якийсь солдат, підібгавши під себе ноги. А навпроти під стіною сиділа ціла родина, молода жінка із дитиною на руках, поруч ще двоє, хлопчик і дівчинка, а збоку під самої стіною, лежало дитинча, дбайливо закутане у рожеву ковдру. Воно спало і у сні чмокало губками.
- Мамо! – голосно спитав хлопчик, - коли ми поїдемо?
- Зараз прийде батько з квитками і ми поїдемо. Почекай! – відповіла мати.
Дійсно, через якусь хвилину прибіг чоловік у сірій шинелі без погон, підхопив бесаги, сказав жінці:
- Пішли швидше, зараз буде потяг! – і пішов на вихід, жінка підхопилася і побігла з дітьми за ним. А дитинча залишилося спати на своєму місці. «Значить не їхнє!» - здогадалася Ївга. – «А чиє?»
Вона ще раз уважно оглянула місцину. Ні, серед присутніх матері не було. «Тоді чиє воно? Не могли ж ось так полишити!»
Солдат на ослоні прокинувся і дивився на Ївгу.
- Слухай, - сказав він, - ти наче була іншою!
- Це тобі приснилося! – відказала Ївга.
В цей час у приміщенні з`явився міліціонер, він повільно йшов до кас, дивлячись у всі боки, когось виглядаючи. Ївга нагнулася над дитиною, наче збираючись її взяти на руки, побачила, що поряд неї лежить якийсь вузлик, розкрила його, там була хлібина, хтось залишив для дитини. Міліціонер зупинився, дивлячись у цей остогидлий йому до чортиків зал, повернувся і так само повільно розтанув у коридорі. А дитина розплющила очі, посміхнулася Ївзі і тихенько позвала її:
- Mutti… mutti1… - «Боже мій, ось воно що» - здогадалася Ївга і в неї затремтіли від хвилювання руки. Солдат піднявся і сів на ослоні.
- Точно, це не ти! – впевнився він.
- А тобі яке діло? – визвірилася Ївга, - Дитину хочеш забрати?
- Та ні, - засміявся солдат. – Як я буду її кормити?
Дитинча повернулося на бік і заплакало.
- Ну, моя маленька, - взяла її на руки Ївга, - ну, чого ти плачеш? Зараз будемо їсти.
Вона взяла хлібець, який був у вузлику, переломила його на двоє, помітила голодний блиск очей солдата, відломила і йому. Він захотів відмовитися, але вона простягнула кусень солдатові:
- Бери, - сказала, - чого ти. Хтось про нас подбав. – і солдат повільно їв, насолоджуючись запахом скоринки.
Дитинча і собі з`їло маленький кусочок і затихло на руках Ївги, притулившись голівкою до її теплих грудей.
Десь загудів паротяг, підходячи до станції, навколо пожвавішали люди, потягнулися до виходу на перон. Ївзі треба було теж йти але вона не знала як. Дитина солодко спала на її руках. Вона відчула, що не може покласти її назад на ослон.
Солдат подивився на неї і сказав:
- Скоро буде йти товарняк у ту ж сторону.
Помовчав і додав: - Я звичайно пересуваюся так. Ще з війни. Без усяких квитків.
Вона завагалася, що робити? Відповіла: - Я ж не сама.
- А діти ще нікому не заважали. Пішли.
При виході на перон зіткнулися із двома жінками, які заходили у будинок вокзалу. Одна казала іншій:
- Виявилося, що вона без документів. Та й ще німкеня. Втекла із заслання. Жила тут до війни.
- Шпигунка, мабуть! – байдуже відказала та.
Ївга дужче притиснула до себе дитину і прослизнула повз них. Коли приїде додому то забере синочка і поїде кудись далі, щоб теж не знайшли.
08.08.2007р.
______________________________________
1 Mutti (нем.) – Мамо!
