Приближается день, воспоминание о котором всегда бередит душу – День Победы, день великой радости и безмерной скорби. И сколько бы ни было отмерено человечеству – через года и века люди пронесут благодарную память о тех героях, кто сокрушил врага, кто сохранил Мир и Свет, кто дал нам Жизнь. Я расскажу историю жизни только одного такого героя. Настоящего человека, сумевшего не только в жестокой битве победить врага, но и построить наш мирный город.
Рассказ про пленных на Хортице в Запорожье и их побег.
О поздней любви двух простых пожилых людей. Послевоенное время.
Про інвалідів війни, про тих, хто був біля нас поруч.
Из рассказов Иона Дегена о войне. Танкисты и самосуд. Тридцатьчетверка, как сумасшедшая, понеслась по дороге. А "виллис" уже едва угадывался вдали. Чему-то научила меня война!
Кілька слів про героя. В нього дома лежала «похоронка», яка прийшла його сім`ї, коли він був на фронті. Де повідомлялось, що він загинув у боях.
Спогади свідка незвичайної смерті на війні. Із серії "Незвичайні історії на війні". Про ветерана війни, який 18-річним хлопцем був мобілізований у армію в Запоріжжі, як тільки місто звільнили.