Бог Миколи Амосова

---

Бог Миколи Амосова
і Юрія Безуха.
Один з найвизначніших вітчизняних мислителів 20-го століття Микола Амосов дав, як на мою думку, класичне визначення Бога: «Бог не існує, але Бог є».
Тобто Бог як особистість не існує, але він є.
Він є, як ідея і потреба закладена в людині. В світі немає безрелігійних народів
Він є, як закладена в людині потреба захисту, віра в надматеріальну, надраціональну справедливість, вищий і непідкупний суд.
Як критерій оцінки власних думок і дій. Вищий, в тому числі і особистий, Суддя. Розуміння обмеженості своїх людських, інтелектуальних та професійних можливостей і «упованіє» при цьому на Бога, яке допомагає рухатися й боротися далі й, попри все, надіятися й сподіватися. Відчуття єдності з Богом в хвилини творчого піднесення й осіяння.
Врешті, відчуття себе не окремою піщинкою, а часткою Всесвіту, як і відчуття не лише своєї скороминущості, а й причетності до Вічності. Себе як необхідного кільця в безкінечності поколінь.
Як критерій якогось вищого, всеохоплюючого закону, який охоплює увесь Всесвіт. І цей закон – це не лише порядок, це ще й благо, гармонія та краса. Почуття яких закладене в кожній людині, але в багатьох атрофоване або спотворене й викривлене. Бог це символ вічності й безкінечності. Це Той, хто був тоді, коли ще нічого не було і Той хто буде, коли вже нічого не буде.
Бог це довершеність, але не завершеність. Він з надлишків Своїх еманує, творить цей світ, але він і сприймає створене не застиглим, а в розвитку і цей світ також збагачує й Бога. Закон співпраці, співбуття, співжиття з Богом і Всесвітом
Не можна «объять необъятное» але намагатися це зробити, наблизитися до розуміння Бога можна й варто.
Бог – це філософська потреба Абсолюту, вищої цільності, єдності і доцільності цього світу. Це ж уявлення відповідає сучасним поглядам та ідеям про світ квантової фізики. Хоча Бог це щось більше за науку, філософію і навіть богослов’я.
Це почуття віри й потреба цього почуття, яке не завжди співпадає з релігійністю й тим паче з окремою церквою. Це потреба й відчуття любові до чогось більшого і всеохоплюючого, а не лише конкретного.
Саме релігія й церква, які приводять малих і убогих до Бога, в той же час відштовхують багатьох розумних людей від обмеженого релігійно-церковного сприйняття Бога. Певною мірою релігія і церква це намагання обмежити й приватизувати Бога.
Лише від нас залежить стати синами чи рабами Божими. Рай і пекло в душі кожного з нас. І хай там будуть спокій та гармонія.
Розкрити свою душу і впустити туди Бога значить піднятися разом з Ним до небес, тим у кого така потреба є, або ж залишитися наодинці зі світом і погрузнути в побутових дрібницях в матеріальному.
Шлях до спасіння в наших думках, словах і діях. В першу чергу до своїх ближніх.
Бог це Всесвіт і моя душа в їх нерозривній єдності.

Вера есть знание смысла человеческой жизни.
Вера есть смысл жизни.
Лев Толстой.