Поема кінця

      
 

Цей світ змикається потроху:
Не так яскраво бачить око,
Ще й іноді підводить слух
І знемагають тіло й дух.
Уже не манять нас Європи,
Душа настроєна на спокій,
І по Памірах та Алтаях
Ми лише подумки блукаєм.

І ниють кістки старечі,
Й роки пригинають плечі
Уже не такі й доречні
Пориви вперед і вверх
І думки тривожить смерть.

Консерватизм й непримиримість
Теж виступають все більш зримо.

Хай мудрі слова і мислі
Ще в золото красять листя,
Але полетить те листя
І стиглі плоди униз,
Де будемо й ми колись.
Бо тіло уже не здужа
Тягар той підняти, друзі,
Що звуть тягарем життя,
Щоденності і буття.

І іспити ті не здати,
Й нема вже того завзяття,
Щоб рухатися угору,
А треба котитись вниз,
Щоб вистачило на збори
Привести в порядок віз.
Бо щоб ми не говорили,
А фініш закономірність,
До того ж беззаперечна,
Торги тут геть недоречні.

Напруга чесна в мережі,
Яка підводить до межі.

Сміливість хоробрих – битва,
А мужність – це таж молитва,
Що вміє сприймати речі
Де ниють кістки старечі
І роки згинають плечі…

Уже не манять переміни,
Не посміхається прогрес
І замикається подвір’ям
Увесь життєвий інтерес.

Нас манять не битви – спокій
І гнуть до землі нас роки.
І манить стареча втома
Від мандрів життя додому,
До фінішу що відомий
До спокою небуття.
Життя…

Природа нас навча схиляться
Закінчити змагання з часом
Надходить час нам повертаться
До витоків і до початку.
І хай лякає невідомість
Ми ж повертаємось додому
До того що ще до початку
Було і буде вже без нас.
Час…

Бо хто занадто затримався
Той геть зістарівся, зламався,
Тепер безпомічний і кволий
Лише про смерть благає долю,
Як визволення жде кінця –
Зі смертю стати до вінця.

Сприймає зміни хтось трагічно
Як і усе нове незвичне,
А інший дивися спокійно,
Хоч у минулому й надійно
Та гонить час життєві хвилі
І вік поважний в вік похилий
Закономірно перейде.
Йде…

Засторога.
(Замість епілогу.)

Є ще священні рубежі,
Що наближають до межі
Між світлом і пітьмою.
Подумайте, чи варто
Іти до тої варти
Між світлом і пітьмою
І роздивлятися пітьму.
Чи зрозумію, чи пойму.
Чи там безодня і пітьма,
Що маловірних поглина,
Чи неймовірна вишина,
Що лиш достойних підійма.
Не грайтеся з межею,
Ми двійники із нею.
Пірнути може кожен з нас,
А повернутися вже – зась!
Час…
Жовтень 2021
0 Проголосовало
Автор имеет исключительное право на стихотворение. Перепечатка стихотворения без согласия автора запрещена и преследуется...
В можете поделиться ссылкой на материалы на сайтах и в социальных сетях!

Стихи.Про
Подборка стихотворений по теме Поема кінця - Философско-религиозная лирика. Краткое описание и ключевые слова для стихотворения Поема кінця из рубрики Философско-религиозная лирика : На нашому сайті звичні вірші про завершення життя, його фінал як неминучість. Я ж хотів звернути увагу на закономірність і природність цього сумовитого процесу. Проголосуйте за стихотворение: Поема кінця

Стихотворения из раздела Философско-религиозная лирика:
  • Серпневе
  • Дух та матерія
  • Вірш про матеріальне і духовне, про шлях до своєї мрії і зоряну судьбу. А містика – містки, дороги в задзеркалля. Хай пута ті міцні – не все матеріальне! Він зміг, схотів, зумів, підскочив вище
  • Геній та Демон
  • Вірш про дароване, призначене Богом право вибору. Відповідальність за власний вибір. Про те що що рух, життя – це і є безперервний вибір. Юрій Безух.
Философско-религиозная лирика

 
  Добавление комментария
 
 
 
 
Ваше Имя:
Ваш E-Mail: