lik

Поема кінця

Цей світ змикається потроху:
Не так яскраво бачить око,
Ще й іноді підводить слух,
І знемагають тіло й дух.
Уже не манять нас Європи,
Душа настроєна на спокій,
І по Памірах та Алтаях
Ми лише подумки блукаєм.

І ниють кістки старечі,
Й роки пригинають плечі.
Уже не такі й доречні
Пориви "вперед і вверх",
І думки тривожить смерть.

Консерватизм й непримиримість
Теж виступають все більш зримо.

Хай мудрі слова і мислі
Ще в золото красять листя,
Але полетить те листя
І стиглі плоди униз,
Де будемо й ми колись.
Бо тіло уже не здужа
Тягар той підняти, друзі,
Що звуть тягарем життя,
Щоденності і буття.

І іспити ті не здати,
Й нема вже того завзяття,
Щоб рухатися угору,
А треба котитись вниз,
Щоб вистачило на збори
Привести в порядок віз.
Бо що б ми не говорили,
А фініш – закономірність,
До того ж беззаперечна,
Торги тут геть недоречні.

Напруга чесна в мережі,
Яка підводить до межі.

Сміливість хоробрих – битва,
А мужність – це таж молитва,
Що вміє сприймати речі,
Де ниють кістки старечі
І роки згинають плечі…

Уже не манять переміни,
Не посміхається прогрес,
І замикається подвір’ям
Увесь життєвий інтерес.

Нас манять не битви – спокій,
І гнуть до землі нас роки.
І манить стареча втома
Від мандрів життя додому,
До фінішу, що відомий
До спокою небуття.
Життя…

Природа нас навча схиляться,
Закінчити змагання з часом.
Надходить час нам повертаться
До витоків і до початку.
І хай лякає невідомість,
Ми ж повертаємось додому,
До того, що ще до початку
Було і буде вже без нас.
Час…

Бо хто занадто затримався,
Той геть зістарівся, зламався,
Тепер безпомічний і кволий,
Лише про смерть благає долю,
Як визволення жде кінця –
Зі смертю стати до вінця.

Сприймає зміни хтось трагічно,
Як і усе нове незвичне,
А інший дивится спокійно,
Хоч у минулому й надійно,
Та гонить час життєві хвилі,
І вік поважний в вік похилий
Закономірно перейде.
Йде…

Засторога.
(Замість епілогу.)

Є ще священні рубежі,
Що наближають до межі
Між світлом і пітьмою.
Подумайте, чи варто
Іти до тої варти
Між світлом і пітьмою
І роздивлятися пітьму.
Чи зрозумію, чи пойму,
Чи там безодня і пітьма,
Що маловірних поглина,
Чи неймовірна вишина,
Що лиш достойних підійма?
Не грайтеся з межею,
Ми двійники із нею.
Пірнути може кожен з нас,
А повернутися вже – зась!
Час…

Жовтень 2021

1 Проголосовало

Избранное: стихи о жизни и смерти

Автор имеет исключительное право на стихотворение. В можете поделиться ссылкой на материалы на сайтах и в социальных сетях!

© lik :
Философско-религиозная лирика
У стихотворения 204 читателей.
Комментариев: 1
2021-10-11

Подборка стихотворений по теме Поема кінця - Философско-религиозная лирика. Краткое описание и ключевые слова для стихотворения Поема кінця из рубрики Философско-религиозная лирика : Вірші про кінець життя, про його завершення, про смерть. На нашому сайті звичні вірші про завершення життя, його фінал як неминучість. Я ж хотів звернути увагу на закономірність і природність цього сумовитого процесу. І думки тривожить смерть. А фініш – закономірність, до того ж беззаперечна. До спокою небуття. Життя… Проголосуйте за стихотворение: Поема кінця

Стихотворения из раздела Философско-религиозная лирика:

Серпневе

Короткі вірші про школу життя. Світ міняється довкола, бо життя – це вічна школа: треба вчитись жить. Цей світ минає, як і все, але твій слід лишиться на віки-вічні, на віки. Це символ радості життя,

Цифри життя

Вірш про вік життя, про критичні періоди в житті. Тепер нас жде шістдесят сім, вік, що дається не усім, і цю мелодію життя прожити треба до пуття. Змирись, що вужчим стало коло, знайомих менше. Така

"Летять із вирію лелеки..."

Вірш естафета життя. Це безкінечна ниточка життя, і приймуть естафету цю сини. Ніщо не зникне, не згине в небуття, вони із нами, доки ми живі. Це вічність, тут немає забуття.

Що ж там в нірвані?

Вірш війна життя. Вірш про відношення до смерті. Мудрість тягне до межі, де життя над прірвою біжить. Смерті відважний солдат не боїться, якщо справжнім є він: і воїн, і лицар. А шудри, мов діти,

Квітневі тези

Философско-религиозная лирика

Добавление комментария

Ваше Имя:
Ваш E-Mail: