Форма й зміст

Я людина проста. Ані німбів не бачу, ні аур.

Та, зі шкірою разом здираючи рабське ярмо,

я не вірю у вічну доцільність усталених правил,

тільки совість – надійні вудила і справжнє гальмо.

Все тече, непорушні старі видозмінює форми.

Та сміливець, що вийде за рамки віджилої норми,

установить нову – і посіє в ній зерня життя.

Не настільки важливі закони оті, забобони,

А важливо, живі чи лишень оболонки давно,

І у міхи які ллють вино чергові винороби,

і яке є на смак молоде це і вічне вино...

Вірш про правила, вірш про закони.