Косовиця

КОСОВИЦЯ

Гуляв світанок по степах, а навздогін

Ішли косарки, опадав зелений дзвін.

Співав ранковий вітер, гомонів,

Немов із сонцем, з небом мову вів.

Весною злива напувала ті поля,

А буйні трави пестила земля

І колисала, огортала тихим сном,

А ніч торкала зоряним крилом.

Чи є в степах щось ліпше косовиць?

Лежало в травах літо горілиць.

День засинав, ховався десь за ставом,

А зорі срібло сіяли у трави.

КОЛИСКОВА

Навкруги погляну – ниви неозорі

Вітер тихо пестить. А над ними – зорі

Колисають Землю, зачепивши промінь

За окраєць степу, за пташиний гомін

Та за стиглий колос, і гаї, і хати,

За крилату пісню, що співала мати.

Вірш трави косовиці, вірш про ниви.