«Останній ряд хатинок на горі...»

* * *

Останній ряд хатинок на горі,

Де вікна задивилися у поле,

І клаптик чорнобривців у дворі,

Й солом’яна спідничка на стодолі.

То все моє, болюче, рідне, любе.

З моїх долонь тумани ранок п’є.

Моя душа нічого не загубить,

Не зверне в бік чужий життя моє.

Ще схаменуться недосяжні зорі,

Ще віра поведе в добро стежки,

Ще прийде час, щоб засівати поле,

Й наллється сила в юні колоски.

Вірш моє рідне