Мої джерела

Кожне літо село вітаю,

Де дитинства стежка лягла.

На коліна стаю, припадаю,

П’ю із чистого джерела.

Знов дитиною почуваюсь.

Мама вишнею розцвіла.

Сили й ніжності набираюсь

З доброти її джерела.

Давніх друзів радо стрічаю.

Розбіжаться зморшки з чола,

Наче роки назад вертаю.

П’ю із юності джерела.

А з коханням першим зустрінусь, –

Біль захмарить моє чоло.

Смутком-зрадою замулилось

Почуття мого джерело.

Вірш джерело