«Шукаю, неначе диво...»

* * *

Шукаю, неначе диво,

Дорогу у те село,

Де сонце жовтаво-динне

Над літом дзвінкім зійшло,

Де народивсь барвінок,

Вітаючи білий день,

Обнявся тугий зажинок

З теплим вінком пісень,

Де у старій криниці

Зоряний погляд дива.

Я тих очей напитись

Вдосвіта все ходила.

Спомин, терпкий до болю,

В давніх згадках і снах.

...Мама гладить рукою

Півнів на рушниках.

Вірш моє село

© Игорь Ропяник,

картина