Зустріч з рідним краєм

Я облишу свої нескінченні діла,

Бо мене знову пам’ять моя повела

В двір, де в кронах соснових вітри гомонять,

Де давно вже чекає на мене рідня.

По знайомим стежкам в хвилюванні пройду,

У бузково-черемховий світ забреду,

Там повітря цілющого вволю нап’юсь,

Обійму всіх живих, а померлим вклонюсь.

Тут дитинства мого залишились сліди,

І тому мене пам’ять вертає сюди,

Де в ставку верби коси полощуть свої

І заснути всю ніч не дають солов’ї.

Де зозуля кує у сосновім бору,

Я букет з ароматних конвалій зберу,

Замилуюсь ажурною в’яззю беріз,

Що забігли погратись у піжмурки в ліс.

Наберуся наснаги з того ручая,

Де колись народилась і виросла я

І куди повертаюся знову і знов.

Це моя найщиріша, найперша любов.

Вірш моє дитинство