Анекдот дня на політичну тему. Розмова з сусідом. Бувальщина. Віталій Шевченко.
Зустрів сусіда. Його розпирає від радощів:
– Нарешті! – каже мені. – Дожились! Депутати, оці недоторканні, вирішили знімати з себе привілеї.
– Не може бути! – не повірив я. – Щоб вони, оці песиголовці, без примусу, самі, добровільно відмовилися від того, що і задрипаний феодал не мав у Європі?
– Так, так! – наполягає сусіда. – Сам їхній... отой... як його...
– Хто? – допомагаю йому. – Азаров?
– Куди йому? Бери вище! Отой... – він хлопнув руками в боки. – Отой... сам...
– Ну, хто? – вже розсердився я. – Кажи, не мордуй... Тигипко – отой комсомольський функціонер? Хто йому повірить?
– Ні, як його, – вже і собі сердиться сусіда, – він завжди так виважено... так спокійно... у ящичку... плете... А-а-а... Єфремов!
– Отой Єфремов? Та він же і оком не моргне, щоб той... – не вірю я. – Що ж він на цей раз?..
– Сказав, що починають з себе... – радіє сусіда, – знімають пільги... будуть приймати закон... добровільно відмовляться від проїзду у громадському транспорті... безкоштовно... ось...
– Що? Що? – не повірив я. – Добровільно?
Я почав сміятися:
– Оці опудала, на нашому горбі, із привілеями, яких не було і в поміщиках... ха-ха-ха... ти диви... розсмішив... їй-бо... щоб тебе дощ намочив... Ще й закон приймають... от крутії... ха-ха-ха...
Я сміявся так, що люди на вулиці навколо зупинялися і дивилися:
– Що ж це його так розвеселило, що сміється, як запорожці на знаменитій картині Рєпіна?