«Тихий, як щемке зітхання...»

* * *

Тихий, як щемке зітхання,

Ніжний, як рук торкання,

Падає нам до ніг

Білий, пухнастий сніг.

Легкий, як пух тополі,

Сиплеться він поволі.

Все зарівняти зміг

Білий, байдужий сніг.

Чистий, як перше кохання,

Марний, як сподівання

На те, що надовго ліг, 

Мирно кружляє сніг.

Вільний, як вітер в полі.

Владний, як голос долі.

Так несподівано ліг

Цей довгожданний сніг. 

Світлий, як сон дитяти,

Радісний, наче свято.

Настрій дарує, сміх

Щедрий і добрий сніг.

Сніг на поля і ріки,

Сніг поміж нас навіки.

Нас роз’єднати зміг

Часу й розлуки сніг.

Сніг на губах, волоссі.

Я пам’ятаю й досі,

Як ти до мене біг

Через такий же сніг.

Сонце ласкаво гляне –

Сніг на висках не тане.

Як ти забути зміг

Нашого щастя сніг?