Чужий поріг

Ти мене не проси, не треба.

Я не можу підняти очей.

Відлетів, наче птах у небо,

Білий морок білих ночей.

Легко каменем в річку влучить –

Довго ще на воді круги,

Від маленького, як обручка,

До самісіньких берегів.

Чи впізнаєш очі знайомі?

Я змінилася, ти змінивсь.

Навіть кращих спогадів промінь

Заховала імла зіниць.

Ти не клич до свого порогу –

Відтепер це чужий поріг.

Зрозумій, що лише дорогу

Ти побачиш в очах моїх.

Вірш ти чужий