Смерч в Дурній балці

Очерк о смерче 1966 г. на юге Украины. Нарис про справжню непересічну подію майже 50-річної давнини в Таврії. Юрій Безух.


 

*  *  *

Приказка. Кажуть, що вітри, то душі людські. Легенькі, як подих немовляти, чи старого мудреця. Важкі, як останній подих міцного чоловіка, що зустрів наглу смерть.

А є страшні смерчі та торнадо. То душі страшних непростимих грішників Іванів та Йосипів Кривавих, їх поплічників, холуїв та прислужників. Міцно тримають в глибинних колах пекла їх Хранителі. Та накопичуються сили зла, жадоби, заздрості, ненависті на землі й тоненькою змійкою на їх поклик виповзають підземні сили. Знають: недовго їм панувати на землі, отож спішать натворити побільше зла. Вибирають особливі дні Космічного мороку. Таким днем і повинен був стати понеділок з числом сатани 06.06.66. Багато тоді мало загинути людей, особливо на тракторній бригаді.

Та на сторожі й сили добра. Зібралися, згуртувалися вони й, хоча не могли зупинити накопичене над міру зло, та здвинули, змістили вихід цих сил у часі. Поки вони ще не набрали повної сили. Пройшов смерч-вихор, покрутив, поламав техніку, познімав дахи, поваляв стіни, а людей не зачепив.

*  *  *

Згадує М. Г. Це був вихідний день, неділя. Коли дізналися про катастрофу, яка спіткала сусідів, поїхали в Новомиколаївку. Вже по дорозі відчули наближення до місця події. Спочатку трапилися дерева з обірваним листям, зламаними гілочками. Далі поламані великі гілки, дерева з геть обідраною корою. Ями, як слід вибуху, на місці вирваних з корінням дерев. Запам’ятався лист заліза, який з такою силою ударило об стовбур акації, що на ньому відбилося зображення кори. В селі стоять будинки без дахів, без стін, геть зруйновані будівлі.

На польовому стані, що справа від дороги, комбайни поскидало докупи, зім’яло й потрощило. Дощувальний агрегат скрутило в штопор.

Вразили брудні й майже голі без пір’я качки, які мов у німому кіно, тільки роззявляли роти.

Люди, мов з хреста зняті, в шоці, загальмовані, розгублені.

Уже на другий день трохи оговталися. Почали ділитися враженнями. Ось, що розповів водій. В той вихідний день він возив селян на базар в Іванівку. Привіз людей з ринку. Поставив машину-грузовик у дворі. Діти просяться посидіти у машині. Дозволив, але строго наказав нічого не чіпати. Сам пішов у хату відпочити.

Прокинувся від якогось незрозумілого відчуття. В хаті темно. Хотів вийти з хати, а двері хтось знадвору держить. Розсердився, розігнався і вдарив плечем. Двері трохи причинилися, встиг лише побачити, що над хатою… летить його машина. Далі двері його так штурхонули, що відлетів, упав на долівку і втратив свідомість. Прийшов до тями. Вийшов з хати, побачив, що машина стоїть на городі. Діти вискочили з неї і біжать додому. Найменший гірко плаче: «Тату, я загубив капці».

Потім роздивився. У сусідів – у кого хата без верху, а в кого без стін.

Жінку, яку всі не любили, вважали відьмою, підняло догори й сторч головою вкинуло в бочку для води, що стояла під стріхою. Потім покотило бочку по селу, лише ноги мелькали. Змішану з брудом та кров’ю, обдерту, в пошматованій одежі відвезли в лікарню. Ніяких серйозних пошкоджень не виявили. Це була єдина людина, що безпосередньо постраждала від смерчу.

У дуже жадібного та хитрого шофера була в дворі секретна яма-копанка, для краденого зерна. Все зерно до єдиної зернини вихор витяг, відніс геть і розкидав по полю. За селом було поле ячменю. Весь ячмінь положило рівним килимом, але не вирвало.


*  *  *

Розповідь М. Я. У Нижніх Сірогозах пішов великий град, траплялися градини майже з куряче яйце. Хвилюючись за старих батьків, сів з товаришем на мотоцикла і поїхав у Новомиколаївку. Дорога була ґрунтова, так званий «профіль», з підвищенням по середині та канавами збоку. Дощ був короткочасний. Води в канавах не лишилося, зате добре було видно листя та гілочки, збиті градом і змиті на узбіччя.

«А ось град і скінчився», – звернуся до свого напарника, показуючи на пусті канави.

«А ти краще поглянь на дерева», – відповів той.

Дерева стояли голі, спочатку без листя, потім буз гілок, далі без бічних стовбурів і навіть без кори. Ще далі акацій не було зовсім, про їхню долю нагадували величезні ями-воронки. Центр події прийшовся на тракторну бригаду на південний захід від села. Тут було вирвано дерева, покайоржені, перекинуті комбайни та трактори. Далі слід смерчу вів у напрямі села, про це свідчили вирвані дерева, зметені кущі та глибока борозна вирваної ґвалтом землі, «проорана» по центру. Вихор косиною пройшов по південній вулиці села, позривавши покрівлі та глухі (східні) стіни хат. Прогулявшись полем, смерч рушив на північний схід, побешкетувавши в лісосмузі за межами села.


*  *  *

Офіційний запис в черговому журналі Нижньосірогозької метеостанції.

5 июня 1966 года (воскресенье). С 16.40 до 17.00:

Сильный град, максимальный диаметр градин на территории метеостанции – до 30мм.

На 130 га наблюдательногоучастка*положило стебли ячменя, потери зерна составят до 30%. Град повредил посевы с/х культур в 7 хозяйствах на площади 11,5 тысяч гектар.

В Новониколаевке в 12 км от м/с с 16 до 17 часов прошёл тромб**, что подтверждено наличием непосредственно  в этом районе 6 полностью разрушенных строений, а в целом ряде строений сорваны крыши. Вырваны с корнем деревья и отнесены на 10 м в сторону. Опрокинуты и поломаны трактора и автомашины, а также приведены в полную негодность комбайны в центре действия тромба.

Нач. м/с Р.А.Бездольная.

 

* наблюдательный участок – это одно поле с ячменём, где метеостанция наблюдает развитие, фазы повреждения и т.д. В каждом колоске 30% зерен было выбито градом.

**  в современном «Наставлении о метиостанциях» термина «тромб» нет, наверное, это смерч.

 

Не забывайте делиться материалами в социальных сетях!
Избранное: современный очерк
Свидетельство о публикации № 2216 Автор имеет исключительное право на произведение. Перепечатка без согласия автора запрещена и преследуется...

  • © lik :
  • Очерки
  • Читателей: 3 048
  • Комментариев: 0
  • 2011-12-12

Очерк о смерче 1966 г. на юге Украины. Нарис про справжню непересічну подію майже 50-річної давнини в Таврії. Юрій Безух.


Краткое описание и ключевые слова для: Смерч в Дурній балці

Проголосуйте за: Смерч в Дурній балці


    Произведения по теме:
  • Братики менші
  • В попередньому житті він був поетом «срібного віку». Білим, м’яким, пухнастим. Писав вірші про прекрасну даму, про єдине і вічне кохання. Потім виріс, змужнів, заматерів і кинувся наздоганяти згаяне.
  • Посмішка Гріна
  • Море, Грін.
  • Слідами одного родоводу
  • Про те, що було у житті...
  • Втеча дев’ятирічного хлопчика з ГУЛАГу
  • Свідчення для майбутнього суду
  • Дари степу
  • Природа Таврійського степу: білий лунь, куріпка, перепіл, кулик, лиска, фазан. Продовжуємо мандрівку Таврійським степом.
  • Вони зникли або зникають
  • Тварини і птахи, що населяють і колись населяли Таврійські степи і південно-східну зону України: байбак, дрохва, тхір-перев’язка, сліпак, мишівка...
  • Гади
  • Плазуни: змії, полози, ящірки, черепаха. Мова про плазунів, яких ми не дуже любимо та цінуємо, але які теж мають право на життя. Юрій Безух.
  • Жаби
  • Жаби, ропухи, квакші, джерелянки, часникові жаби. Земноводні амфібії. Юрій Безух.
  • Провісники весни
  • Перше квітня це не лише день гумору та сміху, а й міжнародний день птахів. Нарис про птахів, наших перших співців, провісників весни. Весінні птахи: граки, коноплянка, чечевиця, чечітка, снігур,

 
  Добавление комментария
 
 
 
 
Ваше Имя:
Ваш E-Mail:


   
     
Смерч в Дурній балці