"Моя душа – як дим..."

* * *

Моя душа – як дим холодний і текучий.

В нім іскрами згубивсь уже забутий біль,

Нема… А поміж тим, нагадує і мучить,

І дружкою веде на тисячу весіль.

Моя душа – як сіль, насипана на рану:

Іще не вбила, ні, бо знаю, де болить.

Слова, що звідусіль стікались без обману,

В оці рядки мені вдалося перелить.

Моя душа – як світ, затерплий від розпуки,

Де місяць, як ліхтар, так холодно світив.

Тому багато літ ми роз’єднали руки –

І зник поміж примар найкращий із світів.

Вірші про біль души