Спогади про майбутній травень

      
 

Торкнись вологих кетягів бузку:

Між них заночував смішний метелик,

А ранок в даль – далеку чи близьку –

Гукає й рушники під хмари стелить.


Між них заночував смішний метелик,

Між дивних барв… І ноту взяв низьку

Тюльпан – його атласний ніжний келих

Дзвенить джмелем. І чути десь ріку…


А ранок в даль – далеку чи близьку –

Тече струмком між полинами й хмелем.

По берегах, на зорянім піску

Так солодко дрімати тихим селам.


Гукає й рушники під хмари стелить

Рум’яний ранок… Збуто ніч гірку.

А жорна дня вже сонця зерна мелють.

Став Травень на стежину гомінку.


Торкнися кетягів вологого бузку...


Вірші травень ранок


Вірші травень ранок




1 Проголосовало
Избранное: стихи про утро, стихи на украинском языке, лучшие стихи
Автор имеет исключительное право на стихотворение. В можете поделиться ссылкой на материалы на сайтах и в социальных сетях!
  • © Ирина Черепенина :
  • Пейзажная лирика
  • У стихотворения 19 читателей.
  • Комментариев: 0
  • 2025-09-25

Стихи.Про
Подборка стихотворений по теме Спогади про майбутній травень - Пейзажная лирика. Краткое описание и ключевые слова для стихотворения Спогади про майбутній травень из рубрики Пейзажная лирика :

Вірші травень ранок. Гукає й рушники під хмари стелить рум’яний ранок, забуто ніч гірку. Став травень на стежину гомінку. По берегах, на зорянім піску так солодко дрімати тихим селам.

Проголосуйте за стихотворение: Спогади про майбутній травень

Стихотворения из раздела Пейзажная лирика:
  • "Слухаю ранок душею і серцем..."
  • Вірші про ранок, про свою Батьківщину. Слухаю ранок своєї Вітчизни. Ту мої предки, думки тут мої…
  • Море
  • Море гори вірші. Гора над морем стане у поклін. Дрімає хвилі світанковий плес. Я повернуся до морських таїн. Розіллє ранок сонця повний келих. Потягується хвиля, ніжить втому.
  • Народження дня
  • Вірш про ранок, про народження нового дня. Рожевий ранок посмішкою ніжною Геть розігнав імлу передсвітанкову. Валентина Хлопкова.
  • Розквіт літа
  • Вірш про гарний липневий ранок, про розквіт літа. Вирує, гомонить життя, стоїть Петрівка – розквіт літа. Валентина Хлопкова.
  • Осінь, листопад
  • Вірші в листопад. Загляне в очі листопад, і щоки розцілує вітер. Лягає лист, п’янить настоєм ще ніжну зелень травостою. Й так несподівано – зима, останній лист в сніжинках.
Пейзажная лирика

 
  Добавление комментария
 
 
 
 
Ваше Имя:
Ваш E-Mail: