Есе надія. Осінь, в повітрі – нежить. А в моїй душі – надія, зовсім не казкова, – з вірою прорости. Не личать небу хмари, а мені – сум.
Осінь. Під листям – стомлене літо. Ховаюся в обійми туману. На душі і в повітрі – нежить. Сонце крізь шибку мороку. Хочеться світла. Не личать небу хмари, а мені – сум.
У плетиві кущів – горішок. Чарівна знахідка. У горішку – зерна. Неначе в казці. А в моїй душі – надія, зовсім не казкова, – з вірою прорости.
Пливе туман. Спасибі, осене, за надію.
Есе надія
Не забывайте делиться материалами в социальных сетях!
Собака есе. Мій сусід Дмитро зі своєю собакою Даною ще лишався на дачі. Це була весела розумна собака рідкісної породи. Дана помітила за парканом великого собаку. То був чорний красень дог. Там
Есе весна. Есе березень квітень травень. У ранню весну хлібороби вже в березні виходять на поля. Квітень, віти дерев вибухають зеленими прапорцями. Травень – в степу біля хат розквітає бузок.
