Скито-перська війна

Загуляли скити на Гілеї,

Ржуть, неначе коні їх гривасті,

Гомін лине ген понад землею

І тривожить сонне Перське царство.

Дарій-цар негайно кличе магів:

– Що за гомін? Тиша в моїм царстві.

– Та то скити, що живуть без правил

І не знають нічиєї власті.

В них безмежний степ і небо, й воля,

Тож гуляють, з греками торгують,

Кінні люто скачуть в чистім полі

Та на турів, сайгаків полюють.

– Всі мені вклонилися народи,

Я єдиний в світі після Бога,

Тож кладіть мости, мостіть дороги

Та шукайте до тих скіфів броди.

Військо цар зібрав, що світ не бачив,

Та й повів в заморську ту країну –

Скіфів покарати необачних

І важку покласти їм данину.

Знов гуляють скити на Гілеї,

Кпинять із царя царів, сміються.

Гул гримить, гуде понад землею,

Скоро перси кровію уп’ються.

Заплутались перси у халатах,

Скити мов на ловах їх цькували,

Ось «безсмертні»* у залізних латах,

Немов пси побиті, почвалали.

Цар шалів від розпачу і люті –

Скіфи воювали, ніби грались.

Ось стоять війська царя закуті, –

Скіфи ж геть за зайцями погнались.

...Тихо цар сидить у Вавилоні,

Все йому вважається погоня.

Ще й нагайки слід на власній спині:

– Ось отримай ти від нас данину.

Цар в палаці лиже з кров’ю рани,

Розметав все військо він степами

І сидить тихенький і принишклий.

Лиш ганьба з походу того вийшла.

...Скити ж веселяться до світанку,

П’ють вино, водой не розбавляють,

Сходяться у бойовому танку,

І регочуть, і пісні співають.

* безсмертні – особиста гвардія 

перського царя.

Грудень 2011 р.