Художник

Останній рожевий мазок на згасаючім небі

Лишив мій художник,що сонячним липнем зоветься.

У літі потонемо знову із тишею в серці,

І пошепки, може, і я нагадаю про себе.

Нехай жартома… ледве чутно… бездумно… грайливо,

Як промінь між листом –легкий і безвинно-пекучий, – 

І буду чекати липневої буйної зливи:

Хай змиє чуже, у грозі хай розколеться суще!

І день хай постане новий, так на інші не схожий –

Вчорашні, пробуті, прожиті, припилені часом,

І маки в росі, розгорівшись, застелять нам ложе,

І, може, з тобою у дні цім ми будемо… Разом?

Останній мазок… Он вечірня зоря вже сміється,

Щаслива - художник її, золоту, запримітив, –

Й липневі, важкі й кучеряві, схиляються віти.

Кохання моє… Може, в літі втопити нам серце?

04.11.2025