Горох

ПРО ГОРОХ

Горох стріляє із рогатки.
Він капосний, не слуха татка.

– Як соромно! – кричали хором
Розчервонілі помідори.

В зелених штанях огірки
Боялись виставить боки.

Пихатий обізвавсь гарбуз:
– Я ось до грядки доберусь!
За вуха потягну стручка.
Моя огудина гнучка.

Хиталися голівки маку:
– Хто заспокоїть забіяку?

Зашаруділо тихо листя:
– Погляньте: дівчинка в намисті,
А з нею йде поважний кошик.

– Так-так, стручок, в корзинку прошу.
Там зачекалась баба Варя,
Смачного супу з тебе зварить.

Оце й історія уся.
Тож треба слухать татуся.

* * *

Серед літа – прохолода.
Дощ приніс цілющу воду,
Поливає квіточки.
Раді краплям діточки.

Ловлять дощик у відерце,
Ну, а він від всього серця
Умива щасливі личка.
А гороху вуса личать!

Після теплого дощу
«Йдіть, – гука він, – пригощу
Найсмачнішими стручками!»
Хоч і мокро між рядками,

Діти весело біжать,
Ось вже кульками хрумтять
Соковитими, смачними.
Ну, а дощ побіг на ниви

Колос спраглий поливать. 
Будем з хлібом зимувать!