Пісні про острів Хортиця

      
 

СТЕЖКА НА ХОРТИЦI

 

Чи ти хоч раз ходив колись по Хортиці?

Чи ти дививсь на неї лиш здаля,

звідтіль, де люд оголений хлюпочеться

і дим шашличний небо затуля?

А ближче познайомитись не хочеться?

Вона тебе гукає – озовись!

Пройди хоч раз,

                       пройди по нашій Хортиці,

так, як Тарас ходив по ній колись.

 

Стежка на Хортиці, стежка на Хортиці...

Вірити варто стежині отій.

Стежка на Хортиці, стежка на Хортиці...

Може, до себе прийдеш ти по ній.

 

Пройди по стежці до святилищ Хортиці,

вклонись її високим небесам.

У плавнях, де озера з небом сходяться,

поговори із нею сам на сам.

Послухай думи скель правічних Хортиці,

курганів скіфських, велетнів-дубів.

Відчуєш, як душа твоя оновиться,

і сірий світ розвидниться тобі.

 

Я – ХОРТИЦЯ

 

Запрошую всіх:

приходьте у гості до мене.

Я вам постелю

під ноги стежини зелені.

Я вам покажу

озер моїх сонячну вроду.

Я пити вам дам

цілющі повітря і воду.

 

Я – Хортиця, я – Хортиця,

Дніпро до мене горнеться.

В його обіймах я пливу крізь вічність.

Я – Хортиця, я – Хортиця.

I нам з Дніпром так хочеться,

щоб ви згадали істини космічні:

 

що ми – з одного кореня,

одного духу й крові ми.

Любіть нас, люди,

добрим, щирим серцем.

Тоді ми не загинемо,

вам буду берегинею,

повік ваш древній рід не перерветься.

 

Я вам розкажу

усе, що було й бути мусить.

У лоні моїм

сплять орії, скити і руси.

Сам князь Святослав

поклав своє тіло безсиле.

Світильники Від

святилища не погасили.

 

Минають віки,

та дух січовий не розвіявсь.

Встають козаки –

мов мак буйним вітром насіявсь.

Старі корогви,

мов славу дідів, козачата

до рук узяли –

це кола нового початок.

 

НА ХОРТИЦI

 

Ти знову кличеш, Хортице, мене,

шумиш сосною, дубом і вербою.

Відклавши все суєтне, дріб’язне,

лечу я на побачення з тобою.

Тарасовою стежкою пройду –

землі шматочка кращого немає.

Твоїх святилищ невмирущий дух

до витоків нас рідних повертає.

 

Степи і ліси, скелі вічні і дужі...

Ти, Хортице, вся – нерозгадане диво.

Очима озер мені дивишся в душу –

в ній жодна струна 

                        не озветься фальшиво.

 

З твого кургану гляну вдалечінь,

і, може, крізь туман віків побачу,

як з князем Святославом русичі

отут мечі святили на удачу.

Ген майорять козацькі прапори –

ти знов гартуєш душі гонорові.

I краще мені бачиться згори,

що рідні ми по духу і по крові.

 

Так пахнуть скрізь полин і чебреці,

і хочеться мені в зеніті літа

ходити тут удвох рука в руці,

дивитися, і дихать, і хмеліти.

Співатиме шовкова ковила

про дні колишні слави і звитяги.

Я ще прийду з твойого джерела

напитися натхнення і наснаги.

4 Проголосовало
Избранное: стихи об острове Хортица, исторические стихи, гражданская поэзия, тексты песен, стихи о Запорожье, стихи на украинском языке
Автор имеет исключительное право на стихотворение. Перепечатка стихотворения без согласия автора запрещена и преследуется...
В можете поделиться ссылкой на материалы на сайтах и в социальных сетях!

Подборка стихотворений по теме Пісні про острів Хортиця - Гражданская лирика. Краткое описания стихотворения Пісні про острів Хортиця из рубрики Гражданская лирика :

Вірші про острів Хортиця, про його красу й славетну історію. Цикл пісень. Стежка на Хортиці, стежка на Хортиці... Може, до себе прийдеш ти по ній. Віра Коваль.

Проголосуйте за стихотворение: Пісні про острів Хортиця

Стихотворения из раздела Гражданская лирика:
  • Тарасова стежина
  • Вірш про Тараса Шевченко і Тарасову стежку на Хортиці. Я знову знаходжу стежину, що кроками міряв Тарас. Немає другої Вкраїни, немає другого Дніпра.
  • Голод 1933
  • Вірш про голод 1933, про велику народну трагедію голоду 1933 року на селі. Село хилить долу своє чоло і хатами, хатами мре. Голод порає тут город і живими лишає чверть. Сум сумує. Мовчить народ.
  • Две реки / Дві ріки
  • Стихи о двуязычии. Вірш про красу українських слів і єдність українців. Мене підхопить моя рідна мова. Ніка Вербинська.

 
  Добавление комментария
 
 
 
 
Ваше Имя:
Ваш E-Mail: