Школа поэзии Светланы Скорик

Вірші з громадською позицією

      
 

* * *

Куди йдемо – не знаєм, заблудилися.
Надії згасли в серці і в очах.
Бо стільки різних партій розплодилося,
що барв на прапори не вистача.

Нас водять не Європою – задвірками,
тож вихід не знаходять з тупика.
Махають кольоровими ганчірками,
мов на кориді дражнячи бика.

I з року в рік одну і ту ж платівоньку
заводять на майданах залюбки
і вболівають так за Україноньку,
що рвуть її, нещасну, на шматки.

Ті кличуть нас на схід, 
               ці – манять заходом,
всі обіцяють нам зробити рай
і біди всі убить єдиним закидом
та б’ють себе у груди – вибирай!

Облудно сиплять гаслами негідними,
улесливо помножені стократ,
щоб учинилась бійка між сусідами,
щоб з кулаками йшов на брата брат.

Та не себе він люто захищатиме –
щоб зручно всілись в Раді павичі,
Донбасом, Придніпров’ям і Карпатами
нахабно жонглювали циркачі.

Та за своїм отим базарним гамором
не чути їм народу голосів.
...Iсус також приходив з добрим наміром,
та що із того вийшло, знають всі.

ВЕРХОВНА КУХНЯ

Засіда Верховна Рада
від зорі і до зорі.
Там працюють до упаду
наші славні кухарі.

Між собою опоненти
не домовляться ніяк,
і вагомим аргументом
залишається кулак.

Тож народу для прокорму
видають на раціон
пересолені реформи,
недопечений закон.

Все протухло, все прокисло
там без свіжої води.
Та, в зручні м’якенькі крісла
умостившись, як завжди,

засіда Верховна рада
від зорі і до зорі.
Там працюють до упаду
наші славні кухарі.

I так до безкінечності...

ПЕРЕГОНИ

Як доганяли ми колись Америку,
сьогодні біжимо вже за Європою.
Нервуємося, звісно ж, до істерики,
чого вона без нас – ми не второпаєм.

Чому нам перед носом грюка дверцями?
Вже ситі перегонами по вінця ми.
...Якщо за гонор – бути європейцями,
себе відчуйте спершу українцями.

* * *

Війна без куль іде в усьому світі,
а ти не знаєш, що з якихось надр
у мозок твій націлений щомиті
той сумнозвісний двадцять п’ятий кадр.

Блукаючи у нетрах Iнтернету,
ти не помітиш, як у них тайком
потрапиш, наче муха у тенета,
розставлені всесвітнім павуком.

Не захистять від того павутиння
тебе шолом і броньовий жилет.
Гадаєш, в храмі йде богослужіння?
Там теж не заховатись від тенет!

Тебе зомбують цигарки і пиво,
газети, телебачення, книжки,
мужі державні і естрадні діви
і точать душу, наче хробаки.

I роблять потихеньку, непомітно
ляльками дерев’яними всіх нас.
Гадаєш: вільно ти ідеш по світу?
Тебе за нитку смика Барабас!

Йому раби потрібні слабодухі,
тупі, безмовні, наче немовля.
...Під локшину ти підставляєш вуха,
вона ж тобі у мозок потрапля.


1 Проголосовало
Избранное: гражданская поэзия, стихи на украинском языке
Автор имеет исключительное право на стихотворение. В можете поделиться ссылкой на материалы на сайтах и в социальных сетях!
Стихи.Про
Подборка стихотворений по теме Вірші з громадською позицією - Гражданская лирика. Краткое описание и ключевые слова для стихотворения Вірші з громадською позицією из рубрики Гражданская лирика :
Вірші про Верховну Раду, про політичних жонглерів й циркачів, які рвуть Україну на шматки. Ті кличуть нас на схід, ці – манять заходом. Віра Коваль.
 Проголосуйте за стихотворение: Вірші з громадською позицією
Стихотворения из раздела Гражданская лирика:
  • Воліємо до волі
    • Вірш про Україну і волю. Волаємо, воліємо до волі. Разом, але по волі, без примусу. Не потугом, нахрапом, а поволі, ще й повагом ми сієм волі зорі.
  • «Що зробилося зі світом?..»
    • Вірші - роздуми про долю України, сварки, війни. Сварки, чвари, війни, біди землю крають на шматки.
  • Воля
    • Волаємо. воліємо до волі. Словограй.
  • Чужинка
    • Вірш про війну, текст пісні про війну. Жінка, що зветься в народі – війна, вранці знялась – і на Схід. Я маю чужинку, що вкралась до мирних осель, відвести подалі від наших земель.
  • Розмова про мову
    • Вірш про мови. Рідна мова, рідна Україна піснею відлунюють мені. Анатолій Тарасовський.
Гражданская лирика
  • Светлана Скорик Автор offline 20-06-2012
По-моему, гражданская поэзия Веры Коваль - на одном уровне с поэзией Андрея Ковтуна. Они в ряду самых крупных гражданских поэтов Украины, только пишут на разных языках. Политические позиции отличаются, но суть взгляда на современную Украину очень верная у обоих, и у обоих изумительная афористичность. Стихи запоминаются сразу и напрочь. Посмотрите, каково: "Бо стільки різних партій розплодилося, що барв на прапори не вистача", "пересолені реформи, недопечений закон", "Гадаєш: вільно ти ідеш по світу? Тебе за нитку смика Барабас!", "Під локшину ти підставляєш вуха, вона ж тобі у мозок потрапля".
  • Андрей Алексеевич Ковтун Автор offline 29-06-2012
Вера, мы земляки, и я частенько читаю Ваши стихи. Мне кажется, что лучше всего Вам удаются вещи именно такого направления, как здесь.
  • Светлана Скорик Автор offline 5-07-2012
Мне у Веры ещё очень нравятся исторические стихи - тоже сильная её сторона. Это если говорить о поэзии. А ещё ей очень удаются песни - причём на любую тему. По-моему, она ими дышит, они из неё выпархивают вольно, естественно, как птицы из травы.
  • Михаил Перченко Автор offline 16-01-2014
Вера надзвичайно талановитий, сумлінний митець. Тому вона досі ні в СПУ, ні в КЛУ. Сором тай годі. Рабська країна.
 
  Добавление комментария
 
 
 
 
Ваше Имя:
Ваш E-Mail: