Школа поэзии Светланы Скорик

«На Хортиці досі святилища є...»

      
 

* * *

На Хортиці досі святилища є,
Де пращури здавна молилися Богу.
В уяві далекий той час постає,

І кличуть у путь таємничі дороги.


І я вирушаю негайно туди,
Де капища древні вдивляються в небо,
Де чується лагідний плескіт води,

Де спрагла душа задовольнить потребу


Злиття із природною сутністю, де
Витають невидимі пращурів духи,
Де джміль волохатий завзято гуде

У кипіні білій весни-завірюхи.


Зозуля бажаючим визначить вік
Як завжди кує безвідмовно, сумлінно,
Допоки самій надокучить той лік.

Лунає хвилюючий спів солов'їний.


Стою у якомусь напівзабутті
У колі незримому предківських духів,
Проймаюсь наснагою їх почуттів,

Спілкуюся подумки. Жодного руху.


І тільки енергій пружним коливанням
Насичений простір під час спілкування.  


1 Проголосовало
Избранное: стихи об острове Хортица, стихи на украинском языке
Автор имеет исключительное право на стихотворение. В можете поделиться ссылкой на материалы на сайтах и в социальных сетях!
Стихи.Про
Подборка стихотворений по теме «На Хортиці досі святилища є...» - Исторические стихи. Краткое описание и ключевые слова для стихотворения «На Хортиці досі святилища є...» из рубрики Исторические стихи : Вірш про древнє святилище на Хортиці. На Хортиці досі святилища є, де пращури здавна молилися Богу. Валентина Хлопкова. Проголосуйте за стихотворение: «На Хортиці досі святилища є...»
Стихотворения из раздела Исторические стихи:
  • На Хортиці
    • Вірш про козачій дозор, про козацькі укріплення на Хортиці. І козацький дозор на світанні виник раптом, неначе в кіно. Валентина Хлопкова.
  • Запорізька груша
    • Вірш про пам’ятні міста в Запоріжжі, зв’язані з Т. Г. Шевченком. Росте ще й досі в Запоріжжі груша, – та, під якою ночував Тарас. Валентина Хлопкова.
  • Ігор в половецькому полі
    • Вірш про князя Ігоря в половецькому полоні. Переспів фрагменту «Слова о полку...» Тихенько-тихо. Ігор спить у половців степу. Юрій Безух.
  • Ойкумена
    • Вірш про нашу Батьківщину, степову Україну, про її красу та долю. Геть змаліла нині Ойкумена. В морі штучнім поховали плавні, гордість і окрасу Подніпров’я. Валентина Хлопкова.
  • Загибель Святослава
    • Вірш про останній бій князя Святослава з печенігами на запорізькій землі. Це в бою нерівнім Святослава вої відсіч печенігам зрадливим дають. Валентина Хлопкова.
Исторические стихи
  • Михаил Перченко Автор offline 8-09-2012
Отличное, дуже гарне стихо. Прошу, поспілкуйся з Мариною Цветаевой, з ії "енергій пружним коливанням" - і проймешся наснагою для написання вірша до Цветаевского конкурсу. Чекаю, Валя.
  • Светлана Скорик Автор offline 1-10-2012
Есть очень поэтичные строчки: "капища древні вдивляються в небо", "джміль волохатий завзято гуде У кипіні білій весни-завірюхи", "Стою у якомусь напівзабутті У колі незримому предківських духів", хорошая концовка.
Но замечаний - много. Эти стихи явно требуют большой работы над собой. "Душа задовольнить потребу", "Злиття із природною сутністю", "Проймаюсь наснагою їх почуттів, Спілкуюся подумки" - инородные, неживые, какие-то безлично-канцелярские выражения. В том смысле, что это газетные штампы, уместные в статье, но никак не в поэзии. "Зозуля бажаючим визначить вік" - инверсия, здесь фраза построена таким странным образом, что приходится несколько раз перечитывать, пока доходит смысл, кто кому что считал и кто чего бажал. "Хвилюючий спів солов'їний" - типичный штамп. Два раза повторяются слова "пращури" и "духи", а любые лексические повторения (именно лексические, не синтаксические - это был бы приём) крайне нежелательны.
 
  Добавление комментария
 
 
 
 
Ваше Имя:
Ваш E-Mail: