Літа

      
 
Вже на зиму літа повернули мої,
Плечі холодом час огортає.
Не хвилюють мене, як було, солов’ї,

І у снах більше я не літаю.


Вже і діти живуть самостійним життям,
І онучок гукає «Бабуню!»,
А у мене з’явилось таке відчуття,

Що мого це дитинства відлуння.


Пригадалися ті неповторні часи,
Що покрились туманів роками,
І почулися знов дорогі голоси

Дідуся, і бабусі, і мами.


Запобіглива пам’ять малює мені
Краєвиди, що гріють донині:
Ось Богдан з булавою на білім коні,

Володимир з хрестом на вершині.


Ніби птах над Подолом – Андріївський храм,
Світлий задум самого Растреллі.
Він стоїть, непідвладний рокам і вітрам,

І вслухається в спів менестрелів.


Не злічить на узвозі Андріївськім їх,
Сяють золотом храми Подолу –
Цей незмінний з прадавніх часів оберіг,

Що ні разу не зрадив ніколи,


Боронив від чужинців лихої орди
Рук людських віковічне творіння.
І, де б я не була, лину в думках сюди,

Де моє залишилось коріння.


Налягають все дужче на плечі літа,
Їх, неначе сторінки, гортаю,
Та незмінно потрібна душі висота,
Хоч у снах більше я не літаю.
https://stihi.pro/4686-lta.html
Не забывайте делиться материалами в социальных сетях!

Свидетельство о публикации № 4686
Рекомендуйте стихотворение друзьям
Избранное: стихи про архитектуру стихи воспоминания
Автор имеет исключительное право на стихотворение. Перепечатка стихотворения без согласия автора запрещена и преследуется...

Краткое описание и ключевые слова для стихотворения Літа : Вірш про києвські храми, про пам’ятки часу. Не злічить на узвозі Андріївськім їх, Сяють золотом храми Подолу. Валентина Хлопкова. Проголосуйте за стихотворение: Літа
(голосов:1) рейтинг: 60 из 100

    Стихотворения по теме:
  • Випадок в автобусі
  • Мова йде про реальний випадок. Я на власні очі бачила, як за кілька хвилин молодая сяюча жінка перетворилася на нещасну й стару.
  • Одеса
  • це ода Одесі
  • Невиліковні рани
  • про страждання, душевний біль, які так важко іноді здолати одному...
  • Витік
  • Вірш про те, як змінюємося ми і повсякдення, як відходять у далину різні події, та в пам'яті незмінно живе спогад про рідні місця, дорогі кожному з нас."І мерехтить здаля той витік, де моє життя бере
  • Повечірні години
  • Вірш про вечорові години,які нвіюють мрійливий настрій. "Повечірні години, як давні листи, котрі я час від часу гортаю". Валентина Хлопкова.
  • Своє коріння
  • Вірш про батьківщину, про рідне коріння, яке є у кожного. "Живемо ми тут, де між кручами сивий батько наш виграє і покручені, і потурчені, та коріння у нас своє!". Валентина Хлопкова.
  • Стародавній друг
  • Вірш про вечір. "З тобою вечір вдвох ми проведемо, друже".Валентина Хлопкова.
  • «Повиростали швидко діти...»
  • Вірш про місто і село, про життя на землі. А ви живіть тут, у «хрущовках», чи думайте, що живете, купуйте їжу в упаковках та уявляйте, що їсте. Микола Панасенко.
  • Вулиця мого дитинства
  • Вірш про рідну вулицю, про рідне село, про дитинство. Текст пісні. Ця вулиця рідна, знайома Мене, як в дитинстві, веде Додому, до рідного дому. Віра Коваль.
Вірш про києвські храми, про пам’ятки часу. Не злічить на узвозі Андріївськім їх, Сяють золотом храми Подолу. Валентина Хлопкова.

Информация
Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут оставлять комментарии к данной публикации.