Літа

      
 
Вже на зиму літа повернули мої,
Плечі холодом час огортає.
Не хвилюють мене, як було, солов’ї,

І у снах більше я не літаю.


Вже і діти живуть самостійним життям,
І онучок гукає «Бабуню!»,
А у мене з’явилось таке відчуття,

Що мого це дитинства відлуння.


Пригадалися ті неповторні часи,
Що покрились туманів роками,
І почулися знов дорогі голоси

Дідуся, і бабусі, і мами.


Запобіглива пам’ять малює мені
Краєвиди, що гріють донині:
Ось Богдан з булавою на білім коні,

Володимир з хрестом на вершині.


Ніби птах над Подолом – Андріївський храм,
Світлий задум самого Растреллі.
Він стоїть, непідвладний рокам і вітрам,

І вслухається в спів менестрелів.


Не злічить на узвозі Андріївськім їх,
Сяють золотом храми Подолу –
Цей незмінний з прадавніх часів оберіг,

Що ні разу не зрадив ніколи,


Боронив від чужинців лихої орди
Рук людських віковічне творіння.
І, де б я не була, лину в думках сюди,

Де моє залишилось коріння.


Налягають все дужче на плечі літа,
Їх, неначе сторінки, гортаю,
Та незмінно потрібна душі висота,
Хоч у снах більше я не літаю.

1 Проголосовало
Избранное: стихи про архитектуру стихи воспоминания
Автор имеет исключительное право на стихотворение. Перепечатка стихотворения без согласия автора запрещена и преследуется...
В можете поделиться ссылкой на материалы на сайтах и в социальных сетях!

Подборка стихотворений по теме Літа - Городская поэзия. Краткое описание и ключевые слова для стихотворения Літа из рубрики Городская поэзия : Вірш про києвські храми, про пам’ятки часу. Не злічить на узвозі Андріївськім їх, Сяють золотом храми Подолу. Валентина Хлопкова. Проголосуйте за стихотворение: Літа

Стихотворения из раздела Городская поэзия:
  • Одеса
  • це ода Одесі
  • «Повиростали швидко діти...»
  • Вірш про місто і село, про життя на землі. А ви живіть тут, у «хрущовках», чи думайте, що живете, купуйте їжу в упаковках та уявляйте, що їсте. Микола Панасенко.
  • Вулиця мого дитинства
  • Вірш про рідну вулицю, про рідне село, про дитинство. Текст пісні. Ця вулиця рідна, знайома Мене, як в дитинстві, веде Додому, до рідного дому. Віра Коваль.
Вірш про києвські храми, про пам’ятки часу. Не злічить на узвозі Андріївськім їх, Сяють золотом храми Подолу. Валентина Хлопкова. Городская поэзия

 
  Добавление комментария
 
 
 
 
Ваше Имя:
Ваш E-Mail: