«Каштан зелений під вікном моїм...»

* * *

Каштан зелений під вікном моїм

Нагадує мені про рідний Київ,

Про батьківський той незабутній дім

За вікнами з каштанами стрункими.

Згадалися святошинські ліси,

Такі з дитинства дорогі, знайомі,

Пташиний спів на різні голоси –

І ніби знову я у лісі тому,

Вдивляюсь в милий серцю краєвид,

Поволі йду знайомими стежками...

Вже так багато промайнуло літ,

Як довелося розлучитись з вами.

Тут стільки раз з стареньким дідусем

Удвох гриби збирали та малину.

Мені ніколи не забуть це все.

До тебе, батьківщино, серцем лину.

Любов до тебе щира й молода,

Як із джерел невичерпних криниця,

Де прохолодна і дзвінка вода

З моїм останнім подихом скінчиться.

Вірш рідний Київ