Школа поэзии Светланы Скорик

«Що, діду, вже нема нікого?..»

      
 

* * *

– Що, діду, вже нема нікого?

Дружину й сина пережив.
І думка муляє ранкова:
Усі ті згадки – міражі.

Сліпий хазяїн, пес видючий,
Отак удвох вони й живуть.
Лише ті спогади-гадюки
У двір, непрохані, повзуть...

– Дідусю, ось приніс Вам хліба.
Ось груші стиглі, золоті. 
Живу в хатині на відшибі,
Так, як і Ви, – на самоті.

2012 р.



5 Проголосовало
Избранное: стихи о старости
Автор имеет исключительное право на стихотворение. В можете поделиться ссылкой на материалы на сайтах и в социальных сетях!
Стихи.Про
Подборка стихотворений по теме «Що, діду, вже нема нікого?..» - Современная поэзия. Краткое описание и ключевые слова для стихотворения «Що, діду, вже нема нікого?..» из рубрики Современная поэзия : Вірш про самотнього сліпого діда, який живе із своїм собакою. Що, діду, вже нема нікого? Дружину й сина пережив. Сліпий хазяїн, пес видючий, отак удвох вони й живуть. Проголосуйте за стихотворение: «Що, діду, вже нема нікого?..»
Стихотворения из раздела Современная поэзия:
  • Самотність
    • Вірші про самотність. Прошепочу: «Як ця господа, я теж самотності боюсь». Олександр Конопля.
  • "Течуть ті спогади мої..."
    • Вірші ніч спогадів. Течуть ті спогади мої, як дихання і тиша, коли ніч була світліша. Вони живуть, як перелітні птахи. Лягла на шию самота, як зірка.
  • Останні дні
    • Вірш літні люди, вірш дідусь. Не цікаві люди літні гостям, сусідам і рідні. Скубемо невпинно пам'ять, неначе в ній сховали щось. Вже ніхто не запитає: – Тобі не холодно, дідусь? Ми все ще здатні
  • Осанна бабусі Оксані
    • Вірші бабусі. Я напишу осанну своїй бабусі, яка товклася з ранку і до ночі, бо попоїсти всі були охочі. І трапеза і діда мудрі речі. Душа не скам’яніла, не затерпла. Під деревом на сонечку, на волі,
  • Передчуття зими
    • про те, що минає, незалежно від нас...
Современная поэзия
  • Светлана Скорик Автор offline 25-01-2015
Нежное, чуткое стихотворение о наших стариках, вынужденных переживать своих близких. Дети умирают или гибнут, жёны не выдерживают удара, а старики одиноко продолжают свой скорбный путь, предаваясь воспоминаниям. И зачастую их единственные спутники по жизни - верные им псы. Щемящее настроение, искреннее сопереживание... Спасибо.
  • Александр Автор offline 25-01-2015
Благодарю, дорогая Светлана Ивановна, за комментарий!
С теплом, Александр
 
  Добавление комментария
 
 
 
 
Ваше Имя:
Ваш E-Mail: