Останні дні

Останні дні – сумні й безплідні,

одноманітні й прохідні,

бо не цікаві люди літні

гостям, сусідам і рідні.

І сліз не хочеться – а давлять.

Й нагод нема – а сміємось.

І скубемо невпинно пам'ять,

неначе в ній сховали щось.

Ми все ще здатні відчувати –

дарма, що сковує зима.

Дорожчого за хатні ґрати

у нас нічого вже нема.

У мене й ковдра, і плита є,

та більш за все тепер боюсь,

що вже ніхто не запитає:

– Тобі не холодно, дідусь?

Вірш літні люди, вірш дідусь.