kaftoli

«Загорну свою душу в хмарини...»

* * *

Загорну свою душу в хмарини,
Відірвусь від землі непомітно,
За світи неосяжні полину,
Де немає колючого вітру.

І розсипляться спалахи райдуг
На чарівне життя кольорове.
Але часом примариться ранок,
Сірий ранок, буденно-нервовий:

І згадається рідна планета,
Де життя – більше болі і стреси,
Та між іншим, в це жалібне гетто
Рветься серце космічним експресом,

Закричать в моїх грудях пташини,
Залоскочуть травою діброви,
І тоді я зірвуся з вершини
До своєї земної любові.

3 Проголосовало

Избранное: стихи о душе

Автор имеет исключительное право на стихотворение. В можете поделиться ссылкой на материалы на сайтах и в социальных сетях!

© kaftoli :
Философско-религиозная лирика
У стихотворения 2 683 читателей.
Комментариев: 1
2015-04-16

Подборка стихотворений по теме «Загорну свою душу в хмарини...» - Философско-религиозная лирика. Краткое описание и ключевые слова для стихотворения «Загорну свою душу в хмарини...» из рубрики Философско-религиозная лирика : Вірш про подорож души за межі світу та любов до рідної Землі. Відірвусь від землі непомітно, за світи неосяжні полину. І згадається рідна планета. Раїса Пепескул. Проголосуйте за стихотворение: «Загорну свою душу в хмарини...»

Стихотворения из раздела Философско-религиозная лирика:

Поклик

Вірш про сенс життя. Поговорити б з кимсь про волю, сенс життя і духу предків відчуття, про все космічне і безмежне, що навіть Бога обійма. Історію віками мірять, злетіти над цім світом, не

Дух та матерія

Вірш про матеріальне і духовне, про шлях до своєї мрії і зоряну судьбу. А містика – містки, дороги в задзеркалля. Хай пута ті міцні – не все матеріальне! Він зміг, схотів, зумів, підскочив вище

Все відбулось

За версією вчених, десь у Всесвіті існують паралельні світи, де люди проживають різні варіанти своїх життів. Може, події, що відбуваються з нами зараз, ми вже проживали у паралельних життях?

А що як?..

Вірш про сумніви в потойбічному, про сотворення творінь. А що, як по смерті – самісіньке небуття, і світ потойбічний – це вигадка диваків?

"Летять із вирію лелеки..."

Вірш естафета життя. Це безкінечна ниточка життя, і приймуть естафету цю сини. Ніщо не зникне, не згине в небуття, вони із нами, доки ми живі. Це вічність, тут немає забуття.

Философско-религиозная лирика

Добавление комментария

Ваше Имя:
Ваш E-Mail: