Школа поэзии Светланы Скорик

Відблиск Оріону

      
 

* * *
Коли ще не було нічого:
Ні Індії, ні давнього Китаю,
Сиділи сиві древнії жерці
В своїй Могилі дивній Кам’яній,
Вони сиділи і творили Веди.
Коли ще не родився Демокріт,
І не було ні Будди, ні Ісуса,
Вони вже розуміли Всесвіт й душу.
Ще не родивсь Конфуцій й Лао-цзи,
І не лунали ще пісні Гомера,
Вони з ріки Молочної пили
Свою священну сому.
Жерці оті, – а украми їх звали, – 
Бо укрими – розумними були,
А неуки – це їх бліді нащадки,
Що у чужі науки подались.
А поруч там орали оріяни
І роси роси чистії пили,
Щоб все росло, родило і буяло…
Вони все розуміли і могли,
І нам майбутнім, грішним, проспівали,
Щоб ми не завжди у пітьмі блукали,
А іноді й високими були!

* * *
На семи вітрах,
Чи то кінь, чи птах
До небесних сфер
Добирається.
Мій народ затих,
Мій народ зачах,
Та потроху сил
Набирається.
Від своїх святинь
Ти чужі відринь,
Бо не темний храм,
А ти в полі сам
На семи вітрах
Богу молишся.
Лиш земний овид,
Зверху небозвід
Для молитв твоїх
Пригоджається!

Серпень 2015 р.


1 Проголосовало
Автор имеет исключительное право на стихотворение. В можете поделиться ссылкой на материалы на сайтах и в социальных сетях!
Стихи.Про
Подборка стихотворений по теме Відблиск Оріону - Философско-религиозная лирика. Краткое описание и ключевые слова для стихотворения Відблиск Оріону из рубрики Философско-религиозная лирика : Відблиски давніх вчень та вір у нашій памяті. Память землі. Проголосуйте за стихотворение: Відблиск Оріону
Стихотворения из раздела Философско-религиозная лирика:
  • Як же:
    • Современная поэзия на кровоточащую тему войны... Як же: … як же мені радіти в Тобі/радіти про дармове повітря/про пір'я в ковзному вітрі/про гнучку хвилю в згущеному молоці моря/як веселитися
  • Книга життя
    • Вірш роздуми про прожитий певний відрізок життя і вік свободи, спроба зробити підсумки. Про мистецтво насиченого життя. Юрій Безух.
  • Дещо про вічне
    • Короткі вірші про вічність і сучасність, про віру й світло, про вибір і відповідальність за нього. Кожному дається по потребам – В землю або в Вічність перейти. Юрій Безух.
  • "Летять із вирію лелеки..."
    • Вірш естафета життя. Це безкінечна ниточка життя, і приймуть естафету цю сини. Ніщо не зникне, не згине в небуття, вони із нами, доки ми живі. Це вічність, тут немає забуття.
  • Хвиля вічності
    • Вірш про природу різнобарв’я варн, а не закам’янілих каст, про різність відчуття часу брахманом і шудрою. Маленький ключик для розуміння великих і катастрофічних подій 20-го століття, і не лише...
Философско-религиозная лирика
  • Натали Автор offline 23-08-2015
Шановний Юрію Валентиновичу, яке дивне занурення в старовину, аж до витоків...
Вони сиділи і творили Веди.
Коли ще не родився Демокріт,
І не було ні Будди, ні Ісуса,
Вони вже розуміли Всесвіт й душу.
Ще не родивсь Конфуцій й Лао-цзи,
І не лунали ще пісні Гомера,
Вони з ріки Молочної пили
Свою священну сому.

Почему-то вспомнилось стихотворение Хорхе Луиса Борхеса "Надпись":

Году в 1915-м, в Женеве, увидел в музейной витрине высокий колокольчик с китайскими иероглифами. В 1976-м пишу эти строки:

Одна, загадочная, я могу
быть в этом полумраке колокольной
молитвой, фразой, где схоронен смысл
всей жизни или целого заката,
сном Чжуанцзы, который знаешь сам,
обычной датой и бездонной притчей,
царем всего, теперь - строкой письмен,
вселенной, тайным именем твоим,
загадкой, над которой бьешься втуне
за часом час уже который год.
Могу быть всем. Оставь меня во мраке.
 
  Добавление комментария
 
 
 
 
Ваше Имя:
Ваш E-Mail: