Поету О. М. Бродязі-Бродецькому – 75 років

27 березня в конференц-залі Запорізкої обласної наукової бібліотеки імені О. М. Горького відбулася творча зустріч з Олександром Михайловичем Бродягою-Бродецьким з нагоди 75-річчя від дня його народження.

Народився на Херсонщині, у Нижніх Сірогозах, закінчив два вищих технічних навчальних заклади, працював на підприємствах і у проектних інститутах міста Запоріжжя. Олександр Михайлович – член правління Запорізького відділення Всеукраїнської творчої спілки «Конгрес літераторів України», дійсний член Асоціації «Весела січ» (за козацьким реєстром – Бродяга), Генерал козацького Війська Запорізького. Перші свої вірші почав писати ще в школі, пізніше його твори друкувалися в запорізькій пресі. В 1995 р. вийшли з друку дві перші поетичні збірки «Половодье души» і «Покаяние». Усього автор видав 27 книжок поезій російською та українською мовами. В його ліричних рядках звучить любов до рідної землі, роздуми про вічне, про високе покликання людини у цьому світі. Багато віршів присвячено музиці буденного життя, в них оспівуються кохання, жіноча краса. Сучасність у творах О. М. Бродецького перегукується з минувшиною. Він відчуває ті незримі ниті, що пов’язують нас із предками, бережуть пам’ять про їхню звитягу й доблесть. Про це йдеться і у його романі «Многоточие жизни», який вийшов у 2008 р. Нещодавно у запорізькому видавництві «Тандем» побачили світ дві збірки поета – «Не барахли, мотор» та «Ділове горобеня». Творчість Олександра Михайловича широко представлена у мережі Інтернет, зокрема, на літературних сторінках сайту Запорізької обласної наукової бібліотеки імені О. М. Горького.

Під час зустрічі автор і багато хто з присутніх читали вірші Олександра Михайловича. З промовою виступила директор обласної бібліотеки Інна Павлівна Степаненко, завідуюча краєзнавчим відділом Анна Миколаївна Нагорная, кандидат філологічних наук, викладач Запорізького університету, член КЛУ Олександр Дмитрович Войнов та інші. Свої привітання висловив батюшка Православної Церкви – о. Нафанаїл.

Було чимало привітань та щирих побажань від захоплених слухачів.

 

 

ПЕРВЫЕ РАДОСТИ

 

Разруха. Голод. Поздним летом

в голодный год за хлеб ржаной,

что был и воздухом и светом,

лист раздобыл я жестяной.

 

И полон радости, мечтая

о золочёных куполах,

я крышу ветхого сарая

чинил на горестных ветрах.

 

* * *

От слов любимой он забылся

и на руки поднял красу,

как буйный ветер закружился,

споткнулся и упал в росу.

 

не обижалась, не корила,

что пыл в порывах утолил.

Она его благодарила:

упав, – её не уронил.

* * *

Рассвет... Вагон. Люд с рынка ехал.

Все – с мыслями наедине.

И вдруг – петух прокукарекал

о начинающемся дне.

 

И публика заулыбалась:

петух о жизни пел в мешке.

...А в тот же час подогревалась

на эту жизнь вода в горшке.

 

* * *

Закадычный друг-гитара,

Заунывный свой мотив

Поменяй: ведь звук – не кара,

Веселей, прошу. Я жив!

 

Жив! – несётся на просторах. –

Жив! Вы слышите, поля?

И в ответ мне дружным хором

Отзывается земля:

 

Отвали на все четыре,

На четыре стороны...

Слышишь, смерть, ты в этом мире

Только скованность струны.

 

Пусть вино рекою льется,

Пусть звенит, искрится жизнь.

Пусть не всё и удается,

Тяжело... А ты держись!

 

Эх, гитара, друг-гитара,

Мне цыганочку сыграй.

Эх, гитара, поддай жару,

Страсти льются через край.