Ліричний епілог. Чари старості
Долю ми плекаємо в долонях,
В тих долонях пам’ять родова –
Міра і турботи і добра,
Що в свій час вона ж нам подала.
Ще болить те, колись ударене, ще вчувається сміх дзвінкий, і вдивляємося ми зважено у ті давні минулі дні. Вже легкою здається ноша та, що під нею колись упрів. Придивляємось зрілим поглядом, ми тепер зрозуміли все, що нещастя були ті Долею, що хранила нас й берегла, що малими бідами й болями від великих бід відвела. Перечитуючи історію не чужого життя – свого, добре знаємо чим те кінчиться, що загадкой тоді було.
Отже, перша принада старості: пам’ять прожитого в тобі. Ну, а другу зовуть свободою, без щоденної метушні: хочеш встанеш поранку раненько, хочеш ти до обіду спиш, сам господар і сам хазяїн, сам начальник і сам прораб. Йдеш туди куди сам захочеш і де вільно твоїм очам. Маєш час посидіти трохи і задуматись над буттям, бо не суєтне вже тривожить, а величний душевний храм. Вже не треба перевіряти – лише вірні з тобою йдуть, і не треба друзів шукати – вони поруч з тобою тут. Будувати не треба хату і дітей в дитсадок вести. Можна підсумки підбивати, можна підсумки підвести, можна сміливо планувати ті долини в які іти.
Ще лишилась весела радість, ще лишились яскравий сміх, вереснева блаженна старість, час для роздумів та утіх. Буде жовтень із листопадом, а можливо, що ще й зима, запасай же тепло і радість, то найкращі в житті дрова. Прийде час і Господь пригорне І у землю земне схова, отож, плечі тримайте гордо, хай не хилиться голова. Бо ми маємо що згадати, маєм час зрозуміти світ, бо ще тепле в душі багаття і м’який на обличчі сміх.
Хто тягнув, загрібав і гарбав, той звалився без задніх ніг, як і той що життя мов ярмарок, все нових вимагав утіх. Все по-людському, все по-Божому, зупинися і роздивись. Час подумати, час осмислити, зрозуміти і віднайти, щоб не просто у безвість канути – полетіти і досягти.
Будуть жовтні ще з листопадами, а за ними прибуде грудень, посмакуємо ж ми принадами, а туди поспішать не будем.
Не забывайте делиться материалами в социальных сетях!
