Відчай

Я вже далеко, я вже так далеко…
Чи тут бував коли до мене хтось?
Ні потягів, ні літаків… Лелеки –
І ті летять прискорено і повз…
У цій країні жодного туриста,
Ні храму, ні оселі, ні квіток.
Це місце слабкості – не сили… Місце,
Яке дає безсоння як квиток
В один кінець. І я вже так далеко.
Не йди за мною – згубишся в імлі,
Не є це ні Єрусалим, ні Мекка,
Це – найстрашніше місце на землі.
Ті, хто за нами споглядають зовні,
Не відчувають страху висоти,
А у безодні – все як у безодні:
Ти падаєш – здається, що летиш.
Здається лиш… Не заглядай у вічі.
Не небо - небо. І ріка мілка.
Це відчай, чуєш? Це – суцільний відчай.
І звідси ти скоріш тікай, тікай...