"Без ілюзій..."

Хто шукає - знаходить...

Колись сказане Ісусом Христом у Євангелії від святого Матвія а докотилося і до нашого часу: «Просіть – і буде вам дАно, шукайте – і знАйдете, стукайте – і відчинять вам; бо кожен, хто просить – одержує, хто шукає –знаходить, а хто стукає –відчинять йому (Матвія,7,7-8).
Тобто, сумлінно виконуйте свою працю і вам воздасться за труди ваші. Якщо шукаєте щось, то обов’язково знайдете. В 80-х роках я ходив по Правому берегу, шукаючи експонати для нашого Музею на острові Хортиця. Тоді партійна влада боялася створити музей запорозького козацтва і придумала якійсь Музей Запоріжжя, щоб не звинуватили їх в націоналізмі.
А позаяк це була територія Дніпрогесу, то я знайомився і спілкувався з бувшими працівниками Дніпрогесу і з тими, хто його будував. І скоро опинився на вулиці Дніпропетровського шосе, де з однієї сторони вулиці знаходилися будиночки, де мешкали під час будівництва американські інженери.
Це мене здивувало, бо в нашій літературі скрізь писали, що Дніпрогес – пісня соціалізму, побудований нашими людьми. Це і котику було відомо. Тільки не на цій вулиці. Ось перед вами у ряд стоять будиночки, де жили американці. Можете і зараз пройтися по вулиці – стоять! Як і по вулиці Гребельній і навколо них в усіх оцих маленьких вулочках, які ще збереглися біля Дніпрогесу.
А тепер я натрапив на ці відомості, що підтверджують розповіді моїх знайомих. Найяскравішим представником серед подібних працівників був американець Альберт Кан (1869 – 1942), промисловий архітектор, якого називали «архітектором Форда». Саме Кан проектував Сталінградський танковий (тракторний) завод, спираючись на свою структуру «Альберт Кан Інк» (Детройт). Між 1929 і 1932 роками американець спроектував 521 об’єкт у Радянському Союзі, танкові заводи в Сталінграді, Челябінську, Харкові, Томську, зокрема автомобільні заводи в Москві, Сталінграді, Нижньому Новгороді, Самарі. Ковальські цехи в Челябінську, Дніпропетровську, Харкові, Коломні, Люберецьку, Магнітогорську, Нижньому Тагілі. Верстатобудівні заводи в Калузі, Новосибірську, Верхній Сольді. Прокатний стан у Москві. Ливарні заводи в Челябінську, Дніпропетровську, Харкові, Коломні, Люберецьку, Магнітогорську, Сормові, Сталінграді й ще багато-багато інших «флагманів» радянської індустрії.
Практично Кан був причетний до закладання основ мало не всієї радянської мілітарної промисловості. Керівництво СРСР запропонувало американській фірмі пакет замовлень на будівництво промислових підприємств вартістю 2млрд доларів. У 2004 році ця сума була еквівалентна приблизно 220 млрд доларів.
А в Москві в той час діяла ще філія фірми Кана під керівництвом його брата. Філія існувала до 1932 року й мала російську назву «Госпроектстрой». Там працювало 25 американських інженерів і 2,5 тисяч радянських співробітників. Найбільше архітектурне бюро світу.
Це були вимушені дії. Бо, як пише український історик Володимир Селезньов: « У 20-ті роки ХХ століття в СРСР зазнали фіаско перші проекти самостійного промислового будівництва. З ходу не був побудований Магнітогорський металургійний комбінат, провалилися проекти моторного заводу в Уфі, Челябінського тракторного заводу, Свирської ГЕС тощо».
Ось така картина маслом! Все, що я написав вище, закрито і сьогодні в архівах. Тому можна і не згадувати тепер американців, геніального Кана, а у нас в Запоріжжі – Купера.

13.03.2018р.
Не забывайте делиться материалами в социальных сетях!
Свидетельство о публикации № 14959 Автор имеет исключительное право на произведение. Перепечатка без согласия автора запрещена и преследуется...


Хто шукає - знаходить...
Краткое описание и ключевые слова для: "Без ілюзій..."

Проголосуйте за: "Без ілюзій..."



  • Михаил Перченко Автор offline 17-03-2018
Та що ви таке говорітє, Віталій. та не може такого бути серед першого на планеті Земля українського народу. Бо ще ніардельталець був українцем- арієм, який винайшов глобус України. А радянський народ вообче ради не потребує. Такому прискипливому історіку, як ви. правда- головне надбання. Не беріть в розум, Віталій, бо шуткую.
  • Виталий Шевченко Автор offline 17-03-2018
Миша, дозвольте з Вашого дозволу продовжувати так Вас називати! Ви вірно помітили, що мені цікаво шукати різні цікавинки. Іноді якась деталь краще охарактеризує людину чи якісь обставини.Ось відносно до цього матеріалу. На відкриття Дніпрогесу приїхали Калінін та Єжов. Калініна вселили в готель "Будинок Блоку", що зберігся і сьогодні біля Палацу Металургів на Шостому селищі.Його повинні були вселити на другому поверсі, і щоб всеросійський староста почувався себе добре, то терміново для нього побудували ліфт на другий поверх. Ця деталь краще характеризує Калініна, ніж ті книги, що сотнями виходили про нього у часи СРСР. Відносно арійців, то теж завдання на роздуми! Як називалася стародавня культура Стародавньої Греції та Стародавнього Риму? Не звертали увагу? Вірно, антична культура!А анти це племена, які жили на наших землях і були нашими предками! Ось так!Про це можна прочитати у Геродота. Та хто його сьогодні читає!
  • Светлана Скорик Автор offline 18-03-2018
Статья вполне точная. Я живу на одной из улиц возле Днепрогэса, в одном из длинных одноэтажных домов для американских инженеров. Только дом после отъезда специалиста поделили на несколько хозяев. И таких домов в округе не так чтоб мало, несколько десятков. То есть и специалистов приезжало немало, ведь эти дома ещё и в других районах стоят, в том числе на Днепропетровском шоссе.
Имя российского и советского учёного и инженера Винтера, руководившего строительством плотины, сохранилось в названии соседней с нашей улицы, имени Кана и Купера не встретишь нигде. Это, наверное, несправедливо. По крайней мере, свою историю нужно знать! Но хочу добавить, что вклад Винтера был весомее. Во-первых, он отстоял в Кремле разрешение строить плотину и устанавливать турбины самим, взяв американский проект лишь за основу и видоизменив его для быстрейшего ввода в действие и в то же время для увеличения мощности Днепрогэса. Почти все наши специалисты были против, не доверяли своим, считали, что справятся только американские рабочие и инженеры. Но Винтер сумел настоять на своём и потом осуществил предложенное. Кстати, он отвечал не только за саму плотину, но и за строительство наших первых заводов и домов для строителей. Было бы таких Винтеров у нас побольше, не пришлось бы настолько зависеть от Америки.
Американцам спасибо, конечно, они очень помогли. Но сказать, что они строили Днепрогэс, нельзя, они консультировали. И главная их помощь всё-таки в самом оборудовании, у нас в то время не строили машины новейшей конструкции, они и в самой Европе ещё были редкостью.
А вывод такой: нужно верить в своих людей! Не всегда то, что заграничное, то и лучшее. Таких талантов, как у нас, ещё поискать надо!
  • Безух Юрий Валентинович Автор offline 19-03-2018
Да, все особняки которые на кольце и улице Кияшко, где жила моя тетя и ее муж - строитель Днепрогеса - это были котеджи для иностранных специалистов. Потом их поделили и получилось как у моих родственников: туалет и ванна на две семьи. с двумя входами и двумя ключами. По сравнению с коммуналкой, конечно неплохо, но вообще не очень.
  • Виталий Шевченко Автор offline 20-03-2018
Мама моей жены рассказывала, что когда их раскулачили в селе Рубановка, теперь это Херсонская область, то они остались раздетые и разутые и им сказали: "Идите на Днепрогэс, там принимают на работу!" Они так и сделали, оказались в Запорожье, приняли на работу, давали еду а все вокруг были такие же как они. Спасались тарелкой супа. Мама перешла предусмотрительно работать на заводы. И когда открыли Днепрогес в 1932 году, то объявили город режимным и всех строителей Днепрогеса выгнали с него, остались те, кто смог каким-то образом удержаться, как и мама, ведь она уже проходила по ведомству завода. Вот такие факты. Мне еще удалось поговорить со столетним строителем Днепрогеса Николаем Федотовичем Радулом. Он рассказывал, что когда трамбовали бетон, то танцевали на нем бригады "топтунов". Если кто падал вниз, то так и оставался в бетоне. Таких в теле Днепрогеса много, по свидетельству Николая Федотовича. Их не доставали и они там так навеки и остались. Когда едете по плотине - вспоминайте их.
  • Безух Юрий Валентинович Автор offline 20-03-2018
Так, про це пише і Юрій Вілінов. Мій родич був не простим роботягою. а інженером.
  • Михаил Перченко Автор offline 21-03-2018
Нещодавно вмер Володимир Шовкун - великий Краєвед. Він мав оригінали паперів з списками будівників Днепрогесу. Я їх бачив. Жах.
  • Виталий Шевченко Автор offline 22-03-2018
Володя Шовкун вмер 16 січня 2015 року. Цікаво, а де поділася його унікальна колекція книг та документів?
  • Светлана Скорик Автор offline 22-03-2018
Да, я его тоже часто вспоминаю, невозможно его отделить от Хортицы, всё его там напоминает. И, конечно, при этом думаешь: "А где коллекция?.." Удивительный был человек.
  • Виталий Шевченко Автор offline 23-03-2018
Из практики знаю, что коллекции частные чаще всего пропадают, когда их владельцы уходят в мир иной. Быстрее всего, так произошло и с коллекцией Володи Шовкуна. Конкретно как, - не знаю. Только могу догадываться.
 
  Добавление комментария
 
 
 
 
Ваше Имя:
Ваш E-Mail: