Хто шукає - знаходить...
Колись сказане Ісусом Христом у Євангелії від святого Матвія а докотилося і до нашого часу: «Просіть – і буде вам дАно, шукайте – і знАйдете, стукайте – і відчинять вам; бо кожен, хто просить – одержує, хто шукає –знаходить, а хто стукає –відчинять йому (Матвія,7,7-8).
Тобто, сумлінно виконуйте свою працю і вам воздасться за труди ваші. Якщо шукаєте щось, то обов’язково знайдете. В 80-х роках я ходив по Правому берегу, шукаючи експонати для нашого Музею на острові Хортиця. Тоді партійна влада боялася створити музей запорозького козацтва і придумала якійсь Музей Запоріжжя, щоб не звинуватили їх в націоналізмі.
А позаяк це була територія Дніпрогесу, то я знайомився і спілкувався з бувшими працівниками Дніпрогесу і з тими, хто його будував. І скоро опинився на вулиці Дніпропетровського шосе, де з однієї сторони вулиці знаходилися будиночки, де мешкали під час будівництва американські інженери.
Це мене здивувало, бо в нашій літературі скрізь писали, що Дніпрогес – пісня соціалізму, побудований нашими людьми. Це і котику було відомо. Тільки не на цій вулиці. Ось перед вами у ряд стоять будиночки, де жили американці. Можете і зараз пройтися по вулиці – стоять! Як і по вулиці Гребельній і навколо них в усіх оцих маленьких вулочках, які ще збереглися біля Дніпрогесу.
А тепер я натрапив на ці відомості, що підтверджують розповіді моїх знайомих. Найяскравішим представником серед подібних працівників був американець Альберт Кан (1869 – 1942), промисловий архітектор, якого називали «архітектором Форда». Саме Кан проектував Сталінградський танковий (тракторний) завод, спираючись на свою структуру «Альберт Кан Інк» (Детройт). Між 1929 і 1932 роками американець спроектував 521 об’єкт у Радянському Союзі, танкові заводи в Сталінграді, Челябінську, Харкові, Томську, зокрема автомобільні заводи в Москві, Сталінграді, Нижньому Новгороді, Самарі. Ковальські цехи в Челябінську, Дніпропетровську, Харкові, Коломні, Люберецьку, Магнітогорську, Нижньому Тагілі. Верстатобудівні заводи в Калузі, Новосибірську, Верхній Сольді. Прокатний стан у Москві. Ливарні заводи в Челябінську, Дніпропетровську, Харкові, Коломні, Люберецьку, Магнітогорську, Сормові, Сталінграді й ще багато-багато інших «флагманів» радянської індустрії.
Практично Кан був причетний до закладання основ мало не всієї радянської мілітарної промисловості. Керівництво СРСР запропонувало американській фірмі пакет замовлень на будівництво промислових підприємств вартістю 2млрд доларів. У 2004 році ця сума була еквівалентна приблизно 220 млрд доларів.
А в Москві в той час діяла ще філія фірми Кана під керівництвом його брата. Філія існувала до 1932 року й мала російську назву «Госпроектстрой». Там працювало 25 американських інженерів і 2,5 тисяч радянських співробітників. Найбільше архітектурне бюро світу.
Це були вимушені дії. Бо, як пише український історик Володимир Селезньов: « У 20-ті роки ХХ століття в СРСР зазнали фіаско перші проекти самостійного промислового будівництва. З ходу не був побудований Магнітогорський металургійний комбінат, провалилися проекти моторного заводу в Уфі, Челябінського тракторного заводу, Свирської ГЕС тощо».
Ось така картина маслом! Все, що я написав вище, закрито і сьогодні в архівах. Тому можна і не згадувати тепер американців, геніального Кана, а у нас в Запоріжжі – Купера.
13.03.2018р.
Не забывайте делиться материалами в социальных сетях!
