"Ты и не знаешь, насколько ты красива!"

Саул Черниховський, надзвичайно талановитий поет Ізраїлю, родом з Запоріжжя.


Коли готував цікаву статтю «Наші люди на їхніх грошах» про зображення видатних людей єврейського народу на грошах Ізраїлю шекелях, то випадково вийшов на невідомого досі для нас поета Саула Черниховського (грудень 1873 – липень 1943). Дати життя даю по «Краткой литературной энциклопедии» (том 8, «Советская Энциклопедия», М., 1975, с.460).
Його зображення розташоване на купюрі в 50 шекелей. Я зацікавився ним. Чому? Бо він наш земляк, із районного центру Запорізької області Михайлівки.
Який ще наш земляк так високо піднявся у світовій славі? Мабуть, не знайдемо. Якщо взяти усю літературу запорізьку, то і тут нікого немає, щоб його поставити поруч із Саулом Гутмановичем.
При всій повазі до Петра Павловича Ребра і його товаришів по літературному цеху, нема серед них і близько кого-небудь, щоб він міг стати поруч із Черниховським. Бо, крім зображення на грошах, у Саула Черниховського є ще одне незаперечне досягнення: у 1937 році він був висунутий на Нобелівську премію по літературі.
Тоді переміг Роже Мартен дю Гар (18811958), але серед номінантів премії був і залишиться назавжди Саул Черниховський, наш земляк.
«Дитинство його було щасливим, батьки пестили дитину і навчали його всьому, що могли і любили самі». Так підкреслює у своєму нарисі про земляка директор Михайлівського районного краєзнавчого музею О. Калугіна.
З п’яти років він вже читав російською, з семи – на івриті, з десяти почав вивчати П’ятикнижжя. Навчався Саул у хедері (єврейська релігійна початкова школа). У десять років він уже добре знав єврейську класичну літературу і сам почав писати вірші на івриті. Склав також російсько-єврейський словник і навіть написав п’єсу.
Загальну освіту, так як у Михайлівці не було іншої єврейської школи, Черниховський отримав у російській. Зверніть увагу, що українських шкіл тоді не було! Російська імперія добре знала, що робила! До 1917 року у селі Могиляни Чернігівського району була єдина школа з українською мовою навчання на весь Запорізький край.
Коли Саулу виповнилося 15 років, він переїжджає до Одеси для подальшого навчання у приватному єврейському комерційному училищі Гофмана (1893–1896), вивчає європейські мови, німецьку, англійську, французьку, а також самостійно італійську, грецьку та латинь. Жив Саул у цей час за рахунок приватних уроків.
У 1898 році у Варшаві вийшла його перша поетична збірка «Хезіотон у-мангіто», в перекладі з івриту – «Фантазії і мелодії». З самого початку свого творчого шляху Черниховський оспівував в своїх творах кохання та природу.
Далі свою освіту він продовжив в університетах Гейдельберга (1899 – 1903) та Лозани (1903–1906), отримавши диплом доктора медицини. Тут же він прослуховує курси лекцій з філософії та літератури.
В Гейдельберзі він одружується з Марією фон Гозіас-Горбацевіч. Треба підкреслити, що Марія була християнкою. Та кохання їх не зупинило.
Пише балади, поеми та ідилії. На жаль, перекладів Саула Черниховського на українську та російську мови сьогодні віднайти важко, хоча в свій час його перекладали таки знані поети, як Максим Рильський, Валерій Брюсов та Владислав Ходасевич.
З 1906 по 1910 рік він працює лікарем в Мелітополі та Харківській губернії. А у 19141918 роках під час першої світової війни був військовим лікарем у російській армії. З кінця 1919 року жив в Одесі, заробляв приватною практикою.
В 1921 році отримав дозвіл виїхати за кордон. Але затримався ще на рік, бо померла мати. Мабуть, у Михайлівці. Їздив туди, а навколо ще були німецькі колонії – Фридрихсфельд, Райхенфельд, Тохтштедт, Кронсфельд. 
Та поет не забув свою малу батьківщину, бо О. Калугіна підкреслює, що дослідники життя і творчості Черниховського неодноразово приїжджали з Ізраїлю до Михайлівки і цікавились тими місцями, які згадував поет у своїх спогадах. На жаль, спогадів я в інтернеті не знайшов.
В Михайлівці, до речі, збереглася синагога, яка була збудована у 1912 році, тобто, цілком ймовірно, що в ній бував Черниховський. Думаю, що всім любителям красного письменства в нашій області слід подумати, як увічнити пам’ять поета саме в Михайлівці. Тим більше, що там є, де це зробити.
Після того, як він виїхав, поет жив спочатку у Берліні, потім у Швеції і постійно писав, заробляючи на життя лікарською практикою серед емігрантів. А таких було багато. Бо більшовицька влада ще остаточно не закріпилася на повержених землях, і багато незгодних зуміли виїхати за кордон. Серед них і майже всі письменники, які писали на івриті. Це їх і зберегло. А ось письменникам, які писали на ідиші, не повезло. Їх Сталін встиг розстріляти. Навіть таких класиків єврейської літератури, як Ісаак Фефер (1900–1952), Лев Квітко (1890–1952) та Перец Маркіш (1895–1952).
Тепер зрозуміло, чому сучасні єврейські письменники на Україні пишуть майже всі російською мовою.
У 1931 році Черниховський перебрався до Палестини. Там йому прийшлося боротися за існування. І тільки у 1940 році виходить його збірник «Р’еі, адама» («Дивись, земля»), а у 1944 році посмертно була опублікована його остання збірка «Кохвей шамкім рехокім» («Далекі зірки небес»).
Також протягом усього свого творчого шляху Саул Черниховський писав вірші і для дітей: збірки «Дудочка» (1923), «Бувальщини і небувальщини» (1942).
Ще навчаючись в Гейдельберзі поет починає розробляти жанри епічної поезії – баладу, поему та ідилію. Саме у цих жанрах проявилось його вміння передавати живу інтонацію прямої мови і словом змальовувати всі деталі видимої картини.
Публікація ідилій Черниховського «Левіот» («Вареники», ну як же без них!) і «Бріт – міла» («Заповіт Адама») стали віхою в історії єврейської поезії.
Багато його віршів було покладено на музику і стали популярними піснями, які співає народ. До цього ще потрібно додати, що Саул Черниховський переклав на іврит «Одисею», «Іліаду» та «Слово о полку Ігорове». Уявляєте собі масштаб праці поета? Хто із запорізьких поетів замахнувся на таке?
В останні роки життя творчість поета отримала визнання. У 1937 році він номінувався на Нобелівську премію з літератури. Це високе досягнення, не кожному письменнику вдається досягти подібної вершини. Ще пишуть, що у 1935 році він теж номінувався на Нобелівську премію, але серед номінантів цього року я його не знайшов. Можливо, помилково не включили у список, або він зовсім не висувався. Та досить і одного разу, щоб піднятися на такий високий рівень світової літератури.
Ось такий наш земляк із Михайлівки зі світовим рівнем визнання, крім… малої Батьківщини. Тому треба нам усім разом повернути ім’я поета на його малу Батьківщину!

І, на завершення мого нарису, наведу кілька віршів поета, щоб ви мали більш повне уявлення про нього. На жаль, перекладів на українську мову я не знайшов.

В знойный день

(отрывок)

Таммуза солнце средь неба недвижно стоит, изливая
Света и блеска поток на поля и сады Украины.
Море огня разлилось – и отблеска, отсветы, искры
Перебегают вокруг улыбчиво, быстро, воздушно.
Вот – засияли на маке, на крылышках бабочки пёстрой…
Там комары заплясали над зеркалом лужицы. С ними
В солнечном блеске танцует стрекоз веселое племя.
В зелень густую листвы и в черные борозды поля –
Всюду проникли лучи; вон там проскользнул по струйке,
Что с лепетаньем проворным бежит по земле золотистой.
Луч ни один не вернулся туда, откуда пришел он,
И ни за что не вернется. Так шаловливые дети
Мчатся от матери прочь – прячутся; их не сыщешь.
Поле впитало в себя осколки разбрызганных светов,
Бережно спрятало их в плодоносное, теплое лоно.
Завязи, почки, побеги, впитали их в клеточки жадно,
После ж, когда миновала пора изумрудная листьев,
Поле и нива наружу извергли хранимые светы,
Луч поднялся из земли, и зернами сделались искры, -
Зернами ржи усатой, налившейся грузно пшеницы
И ячменя.
И всплеснулось золото нижнее к небу,
С золотом верхним слилось, - и со светами встретились света.

1904 р. Перевод с иврита Владислава Ходасевича.


Ты и не знаешь

Ты и не знаешь, насколько ты красива!
Как стройны твои ноги.
Как прекрасна линия,
Намекающая на желанность икр твоих ног –
Со смелостью и нежностью, со щегольством и прелестью,
Как следа русалки на песочном холме,
Оставленном отливом.
Ты и не знаешь, насколько ты красива!

Ты и не знаешь, насколько ты красива!
Твои глаза – два миндаля, изваянные подобно морской волне.
Плененные древним секретом, как свидетели
Таинства стати на вечном языке.
Тебя зовут, и соблазняют, и очаровывают.
Ты же застыла и не отвечаешь.
Ты и не знаешь, насколько ты красива!

Ты и не знаешь, насколько ты красива!
И мгновенья моего счастья,
Когда ты вся моя.
С озорством, и мощной дикой бурей,
Ты и поймана, и нет, за руку взята, и нет.
Захвачена, и свободна, как улетевшая от огня искра,
Как птенец стриж.
Ты и не знаешь, насколько ты красива!

Перевод с иврита неизвестного автора.

15 – 19.01.2019 р.

Не забывайте делиться материалами в социальных сетях!
Избранное: статьи о поэзии
Свидетельство о публикации № 16274 Автор имеет исключительное право на произведение. Перепечатка без согласия автора запрещена и преследуется...


Саул Черниховський, надзвичайно талановитий поет Ізраїлю, родом з Запоріжжя.


Краткое описание и ключевые слова для: "Ты и не знаешь, насколько ты красива!"

Проголосуйте за: "Ты и не знаешь, насколько ты красива!"



  • Татьяна Окунева Автор offline 20-01-2019
Отличная публикация - открытие для меня! Спасибо, уважаемый Виталий Иванович за ваш труд. А стихотворение "Ты и не знаешь, насколько ты красива!" - замечательный поэтический вариант "Песнь песней" Соломона.
  • Виталий Шевченко Автор offline 20-01-2019
Дуже дякую, дорога Тетяна Омелянівна! Мені приємно, що Ви звернули на неї увагу! Шкода, що в свій час нам було заборонено вивчати біблеїстику. Багато цікавого не взнали у свій час!
  • Геннадий Любашевский Автор offline 20-01-2019
Очень интересные публикации подготовил Виталий Иванович.
Практически в каждом его историческом исследовании есть "ниточка", потянув за которую можно сообщить читателю нечто интересное.Так было с его предыдущей публикацией, так произошло и сейчас.
В своё время именно Виталий Иванович помог мне выйти на запорожскую организацию ветеранов-подводников. Я тогда готовил публикацию к 100-летию со дня рождения Владимира Коновалова ( очерк "Подвиг нашего земляка" - есть на моей странице сайта ) и пытался организовать соответствующие юбилею Героя торжества. Столкнувшись с неким непониманием ряда официальных лиц на родине Коновалова, я стал "копать" глубже, разыскал детей Коновалова и дочь его друга Маринеско. при этом выяснил ряд интересных подробностей.Как оказалось, будущий Герой Советского Союза, потопивший самое большое количество гитлеровцев "одним ударом", родился в колонии Надёжная на территории еврейского Новозлатопольского района Запорожской области и настоящее его имя - Вульф Калманович Коновал. Когда наш герой учился в военном училище, сердобольный кадровик уговорил курсанта сменить имя, отчество и фамилию. Тот согласился. Так и появился Владимир Константинович Коновалов. Это я написал к тому, что не всегда Родина чтит своих героев. Имя Коновалова практически никому не известно, хотя он наш прямой земляк, как и другой замечательный подводник Исаак Кабо, родившейся тоже в Новозлатопольском районе. Оттуда же и корни актрисы Ольги Кабо, известной по фильму "Табор уходит в небо".Режиссёр этого фильма (по-моему, Эмиль Лотяну ) как-то получил "задание" снять фильм ещё об одном знаменитом подводнике - Александре Маринеску ( так правильно звучит его фамилия ). Так вот, когда выяснилось, что у Маринеску папа - румын, а мама - "одесситка" , затею с фильмом отставили.
Имеет отношение к нашему краю великий ( без преувеличения! ) подводник, Герой Советского Союза Израиль Фисанович. Его мама, Бурьянова, - родом из Бердянска, а сам он родился в Елисаветграде ( Кировограде ). Его сына Тараса спасла от смерти русская бабушка, буквально вырвав мальчишку из рук фашистов. Эту ужасную историю поведал мне сам Тарас Фисанович, ставший известным хирургом и писателем. Я горжусь дружбой с ним, как и дружбой с сыном и племянником комиссара Брестской крепости Ефима Моисеевича Фомина.Рассказ о Фомине тоже есть на сайте. И его память тоже пришлось отстаивать...
Ещё раз спасибо, уважаемый Виталий Иванович, что даёте нам возможность вспомнить. И не забывать о наших общих героях.
  • Виталий Шевченко Автор offline 21-01-2019
Дуже дякую, дорогий Гена за увагу до моїх матеріалів. Взагалі, пошук істини в історії - це чи не найбільша цікавість у пошуках, коли знаходиш те, як все це було. І тут у нас фронт пошуків дуже великий, бо в попередній період нашої історії багато що ховалося від людей по різним причинам. Так що нам є що шукати в пітьмі минулого! Бажаю і Вам успіхів на цій складній, але такій цікавій дорозі!
  • Светлана Скорик Автор offline 22-01-2019
Чрезвычайно интересная статья. Действительно, настоящее открытие для нас незаслуженно забытого великого имени. Хорошо, что Вы подняли вопрос о возвращении имени поэта на его малую родину.
  • Надежда Ерофеева Автор offline 23-01-2019
Саул Гутманович Черниховский - ни имя этого поэта, ни, тем более, творчество не были мне известны. Спасибо, что познакомили...
  • Виталий Шевченко Автор offline 24-01-2019
Дорога Надія! Дякую Вам за Вашу увагу до мого матеріалу! Поет надзвичайно талановитий. Але його, на жаль, мало друкували на його Батьківщині. Нам треба це надолужити! Тут я повністю згодний зі Світланою Іванівною. Ще раз дякую!
 
  Добавление комментария
 
 
 
 
Ваше Имя:
Ваш E-Mail:


   
     
"Ты и не знаешь, насколько ты красива!"