Моно- чи поліфонія?

Пошуки шляхів до розуміння Бога

Моно- чи поліфонія?
Провидцам, нашим предкам, первооткрывателям пути.
Ригведа.
Ригведа – перше слово сказане арійською людиною.
Джавахарлал Неру.
Тих, хто вивчав «науковий» атеїзм в наш час, чи релігознавство зараз, якось ненав’язливо підводили до висновку, що вищим етапом розвитку релігії є монотеїзм – єдинобожжя. На перший погляд, цілком логічно: один Всесвіт, один Бог, одна релігія, яка об’єднує народ, нації і цивілізації: європейський християнський світ, мусульманський світ.
Та відвідавши півострів Сінай і монастир святої Катерини, поблизу гори Сінай (Мойсея), місце, яке однаково шанують іудеї, християни та мусульмани, побачивши «чудову» пустелю, з якої витоки всіх монотеїстичних релігій, мені захотілося дізнатися більше, в першу чергу, про Мойсея, Ісуса та Магомета і дещо про пустелі взагалі.
Для цього довелося ознайомитися з книгами про цих великих пророків людства, починаючи з Біблії, а також літературою про пустелі, включаючи твори Івана Єфремова та Миколи Реріха. Вкотре відвідав Кам’яне Могилу, де мені подарували вельми цікаву книгу колишнього депутата ВРУ Степана Ткаченка «Диво мелітопольське», довелося знову ґрунтовно перечитати книгу Дж. Неру «Відкриття Індії».
І все виявилося не так просто.
Християнство, яке спочатку було релігією рабів, поступово стає релігією королів, які використовують ідею єдиного Бога для об’єднання племен і народів в одну державу з одним государем. Причому, об’єднання це часто відбувається вогнем і мечем.
Звівши світ до єдиного всетворящого, всюдисущого і благого Бога іудеї породили кілька проблем, які не мають вирішення. Основна з них – це проблема добра та зла, які в усіх релігіях були розділені, Мойсей та Яхве звели їх докупи.
«Всякая идея личного (антропоморфного) божества кажется мне чрезвычайно странной».
Дж. Неру.
«Богословы сами завязали себе узел, который нельзя распутать. Всемогущий благой Бог, Творец и Промыслитель о человеке, - и несчастный, злой и свободный человек – два понятия исключающие друг друга».
Лев Толстой.
«Если Бог всемогущ, то почему допускает, что люди глупы? Если Он всеведущ, то зачем Ему храмы, жрецы и обряды?»
Іван Єфремов.
«Либо Бог хочет воспрепятствовать злу, но не может, либо он может, но не хочет, либо он не может и не хочет, либо, наконец, он хочет и может. Если он хочет, но не может, он бессилен; если он может, но не хочет, он жесток; если он не может и не хочет, он бессилен и жесток; если он может и хочет почему он этого не делает?»
Епікур.
Епікурейці виключали втручання богів у життя людей, вони вважали богів байдужими до людей і безтурботними, боги живуть поза світами у «метакосміях».

У світлому світі еллінів та Вед цієї штучної проблеми нема. Є тьма і світло, і ти вибираєш сам, і це твоє, і лише твоє, право.
Велимудрі китайці ті взагалі вирішили не заморочуватися питаннями, на які не має і не може бути відповіді: Що було, коли нічого не було? Хто кого створив? Приблизно таку ж тактику вибрали і японці. І що ж? Ці давні цивілізації, попри неминучі злети і падіння, почувають себе в сьогоднішньому світі вельми непогано. За кількістю населення Індія з її 330 000 богів доганяє Китай, а якщо добавити Пакистан та Бангладеш, значно його обходить. Країна, яка ніколи не вела агресивні війни й не зазіхала на територію сусідів, проіснувала кілька тисячоліть і зовсім непогано почувається зараз. В Індостані кілька різних рас і сотні національностей, які зберігають при цьому свою неповторність та автентичність, моляться різним богам і поважають віру інших. І навпаки імперії, які хотіли всіх урівняти, зробити однаковими, благополучно канули в Лету.
Ось спостереження Миколи Реріха в Тібеті та Індії.
Мусульмани шанують Маріам – Матір Христа. (Здоров’я духа).
В десяти кілометрах від Кашгара знаходиться Маріам Мазар, так звана гробниця Марії, Матері Христа. Легенда розповідає, що після переслідувань Ісуса в Єрусалимі Марія втекла в Кашгар, де місце її упокоєння відмічено й нині пошановуваним Мазаром.
У Шринагарі вперше почули ми цікаву легенду про перебування Христа. Згодом ми переконалися наскільки в Індії, Ледаку та Центральній Азії розповсюджені легенди про перебування в цих містах Христа, під час його довготривалої відсутності про що сказано в Святому Письмі.
Шинкарські мусульмани розповідають, що розіп’ятий Іса не помер, а лише впав у забуття. Учні викрали Його й вилікували. Потім перевезли у Шринагар де він продовжував вчити й там помер. (Серце Азії).
Микола Реріх приводить думки тібетських лам про християнство. «Ми бачили багатьох місіонерів, - можливо вони говорили про одно й того ж Христа, але вони нападали один на одного. В наших пустелях знаходять багато християнських хрестів, але місіонери кажуть, що то не такі хрести.
Під час Першої світової війни священики обох воюючих сторін стверджували, що саме з ними Бог».
(Шамбала сяюча).

Веди ставлять закон вище Бога.
Весь світ смертних є взаємозалежний организм.
Махабхарата
Нема Бога крім Всесвіту, і нема Всесвіту, крім Бога, і те й інше лише видимість.
Шун’я означає и безкінечність і нуль бо й те й інше є абстракція, - вчать Веди.
Складається враження що творці Вед справді відали більше ніж ми. Вони знали, розуміли і відчували Всесвіт більше, краще й глибше ніж сучасні науковці, філософи й богослови разом узяті.
Ще древні римляни писали про вплив довкілля на формування раси-етносу та людини. Таке світле й різнобічне вчення як Веди могло виникнути лише в благодатному сприятливому кліматі Надчорномор’я з його Молочними рікам, морями (Меотида) та племенами (меоти, сінди), а надалі розвиватися серед чудової та багатої природи Індії, яка навіть своїми контурами нагадує наше Надчорноморя часів Гомера, Геродота, Гіппократа.
А в екстремальних умовах Сінаю та Аравії, в кам’яному гарячому пеклі народилися три єдинобожні релігії. Сінай – люди Сіна-Місяця, люди ночі. Вони породили вчення про єдиного бога жорстокого та ревнивого. Створили дилему, яка не піддається логічному осмисленню – добро і зло в одній особі.
Я бачив Сінай в найбільш чудову для нього пору в січні, та й цього було досить щоб зрозуміти, яке там пекло протягом дев’яти місяців року. Стали зрозумілими оті «сорок», тобто «багато» років, що блукали Сінаєм євреї, ті ж «сорок» років, що пастушив Мойсей, повернувшись в Єгипет з малими, а не сорокарічними дітьми. І стало зрозумілим, що йому могло привидітися в тій жарі та пустелі. А всі видива, міражі й чудеса наочно, насправді бачив уже в іншій пустелі – Гобі Микола Реріх та члени його експедиції. Тож не дивувала й зустріч Ісуса з дияволом під час сорокаденного посту в пустелі. Чудні діла й дива Твої, Господи!
«Ваши (индийские) мудрецы удалились для размышлений в прохладные леса и особенно чудесный мир Гималайских гор.
Мозг, распаленный неистовым солнцем, усиливающим желания подавляемой плоти, породил всю безумную и человеконенавистническую концепцию злобного карающего бога, ада, дьявольского начала в женщине, потрясающих картин страшного суда и конца мира, ужасных козней сатаны».
Іван Єфремов.
Спроба Христа певною мірою гуманізувати жорстокий світ Старого завіту наштовхнулася на супротив юрби та жерців і повне нерозуміння учнів. Але парадокс у тому, що практично всупереч церкві, це вчення знайшло свій відгук у серцях простих людей, які поєднали його зі своєю традиційною пантеїстичною уявою, з народним світовідчуттям Різдва, Великодня, Трійці й створили об’єднавчу ідею передової європейської цивілізації. Церква ж певною мірою пройшла очищення в полум’ї Реформації та Контрреформації.
В свободі він (Всесвіт) виникає, в свободе існує и в свободе розчиняється.
Упанишад
Рузвельт у січні 1941 року писав про чотири свободи: мати свої погляди і вільно їх висловлювати; віросповідання; від бідності і від страху. Можна вважати що з двома першими в нашій країні проблем немає. Щодо двох останніх є багато питань. Від страху Україна стрімко звільняється. Ставка на нагнітання страху, ворожнечі, протистояння та розколу стала однією з причин краху одного з кандидатів у Президенти.
Вчення про пекло – це ставка на страх. Свідки Ієгови заперечують існування пекла і вічних мук. Виникає питання, чи випадково Папа Римський обмовився в своєму інтерв’ю, що пекла у благого Бога не існує. Цей вислів потім було завуальовано Ватиканом. Але?...
Проти темряви та невігластва офіційної церкви постійно виступав глибоко віруючий Тарас Шевченко.
Пришвін сказав: «Посмішка – єдине, чого не вистачає у Євангелії».
Італійський інтелектуал Умберти Еко присвятив свій найбільш відомий роман «Ім’я рози» пошукам доказів того що Ісус посміхався.

«Религия отвечает какой-то глубоко ощущаемой внутренней потребности человеческой души».
Дж. Неру
«Для человека нужна вера. Без нее как без осознания смысла жизни, жизнь есть сумасшедшие.
Самое грубое представление о Боге – идол, более высокое – Христос, Будда, еще более высокое Бог личный».
Лев Толстой
В Кам’янці Подільському, де безліч різних церков, на питання однієї жінки: а як треба в них хреститися? мудрий екскурсовод відповіла: хрестіться так, як вас навчила мама. Хрестіться й звертайтеся до Бога своєю мовою. Йдіть у ту церкву де ви відчуваєте себе комфортно, де ви відчуваєте себе часткою Всесвіту й Бога, або звертайтеся до нього просто неба, і він Вас обов’язково почує, якщо молитва буде щирою й доброю.
Для мене є близьким і зрозумілим Ісус – Бог мого народу, і через нього я наближаюсь до Єдиного Сущого.
Вітаю всіх з клечальною неділею – Трійцею та днем Святого духа.
А колег – з професійним святом.

Не забывайте делиться материалами в социальных сетях!
Свидетельство о публикации № 16815 Автор имеет исключительное право на произведение. Перепечатка без согласия автора запрещена и преследуется...


Пошуки шляхів до розуміння Бога
Краткое описание и ключевые слова для: Моно- чи поліфонія?

Проголосуйте за: Моно- чи поліфонія?


    Произведения по теме:
  • Матрасік
  • В тобі душа моя, вимірюю я час
  • Хто кого породив?
  • Віра, наука, філософія
  • Великі Вчителі людства
  • Орій, Одін, Будда, Христос. Хто і навіщо?
  • Етюди оптимізму
  • «Безбожні» думки віруючої людини. Прискорило написання цього есе стаття С.І. Скорик про творчість В. Челишева та переписка з В.А. Жадько.
  • Думи мої, думи
  • Роздуми про особливості мислення представників різних варн. Спробуємо систематизувати розмаїття людського розуму, мислення. Перший тип – точечне, цяткове мислення. Лінійний тип мислення найбільш
  • Гомосфера. Життя людини
  • Життя людини: дитинство, молодість, зрілість, поважний і похилий вік. Світ Праві, Яві і Наві. Людина суспільна, соціальна, людина фізична і духовна.
  • В позачассі
  • Спроба поділитися відчуттям позачасся, Царства Небесного, й роздумами про цей стан. Юрій Безух.
  • Варни, крізь час і простір
  • Роздуми про відчуття різними класами та верствами суспільства вічності та простору, їх відносини й сприйняття віри та релігії.
  • Лики Бога
  • Роздуми про те, що будь-яка щира творчість – це і є служіння Богу. Співтворчість. Творення нового. Юрій Безух.

  • Виталий Шевченко Автор offline 14-06-2019
Дуже гарно, дорогий Юрій Валентинович! Дякую Вам! І Вам спасибі за все!
  • Светлана Жукова Автор offline 15-06-2019
Благодарю за мудрые размышления, Юрий Валентинович!
Моя мама не ходила в церковь, но верила, что Бог это совесть.
Ей была дарована долгая жизнь, она не дожила до столетия шесть лет.
Каждый ищет свой путь к Богу...
Идём...
  • Безух Юрий Валентинович Автор offline 15-06-2019
Дякую за відгуки. В кожного свій шлях і свої пошуки та роздуми. Завжди з підозрою відносився до тих кому все ясно.
 
  Добавление комментария
 
 
 
 
Ваше Имя:
Ваш E-Mail:


   
     
Моно- чи поліфонія?