Таємниця Священної Трійці


Таємниця Священної Трійці.
Чтобы Бог из наших лучших мыслей
Смог соткать покой и красоту.
С.Скорык
«Таємниця творчої Трійці», так називається книга мелітопольського лікаря Бабухи Володимира Анатолійовича, яка вийшла у 2004 році, автор продовжує працювати над цією темою.
Я ж хочу поділитися своїми роздумами. Дійсно, поняття Трійці це найбільше таїнство християнства. Цим воно суттєво відрізняється від близьких, але строго монотеїстичних іудейства та ісламу.
Догмат про Святу Трійцю було утверджено на Константинопольському соборі в 381 році. Самі християни вважають вчення про три іпостасі Бога великим таїнством, що лежить за межами людського розуму і свідчить про його надприродний характер.
Ідея трійці головних богів існує в багатьох древніх релігіях. В індуїзмі та брахманізмі – це тримурті – три іпостасі єдиного й безособового космічного духовного начала – брахмана. Тримурті виражає три основні функції божества: Брахма – бог творець Всесвіту, Вишну – оберігач, хранитель всього живого, всіх світів, Шува – їх руйнівник. Походження цих термінів з нашої Кам’яної Могили й вони нам добре зрозумілі. Брахма – брама з якої вийшли світи; Вишну – Всевишній, Вишній; Шива – жива, динаміка життя та смерті.
В Древньому Єгипті – це Осіріс, Ізіда, Гор; у Вавилоні – Ану, Еа, Бел.
Лев Толстой, великий прибічник розуму, виступав проти всього ірраціонального. В повчаннях церковників він бачив «неясность виражения, противоречия, облеченные словами ничего не разъясняющими, пониманию предмета, сведение его в самую низменную область, пренебрежение к требованиям разума и одно и тоже постоянное стремление связать внешним, словесным путем самые разнообразные суждения о Боге, начиная от Авраама до отцов церкви, и на этом одном предании основывать все свои доказательства».
Він писав: «Богословы сами завязали себе узел, который нельзя распутать. Всемогущий, благой Бог, Творец и Промыслитель о человеке, - и несчастный, злой и свободный человек – два понятия, исключающие друг друга».
Після жовтневого перевороту й висилки кращих умів з Росії, багато яких в юності перехворіли марксизмом, вони створюють в Європі богослів'я розуму, а не догми. Надзвичайно багато зробив у цьому сенсі С.М.Булгаков, життя якого було тісно пов'язане з Києвом. Саме він вперше поставив питання «о возможности мысли в православии», за що московський патріархат осудив його та звинуватив у єресі.
Киянин Микола Бердяєв спробував знайти відповідь на питання Льва Миколайовича на драму взаємовідносин між мислячою, творчою людиною та Богом. При цьому він пригадує вчення Якова Беме про «темне в природі Бога». Бердяєв пише про пристрасну тугу людини за Богом, закладену в природі людини потребу в вірі.
За Бердяєвим це почуття взаємне й світ цей виник із внутрішньої потреби, жаги Бога за своїм Другим, своїм другом. Але драма цієї любові в тому що Бог захотів вільної, а не примусової, обов’язкової любові, а така любов не існує без свободи вибору. Світ тому і виник що Бог з самого початку побажав свободи. Якби Бог не захотів свободи і не чекав на неї, то світового процесу взагалі не було б. Замість світового процесу було б нерухоме, одвічно досконале царство Боже, «вічний спокій».
Бог захотів свободи, тому що початкова містерія світу, первісна драма світу є містерія і драма свободи у відношеннях між Богом і Його Другим, тим кого Бог любить і ким хоче бути коханим, і лише в свободі смисл цієї любові.
Свобода ж і є джерелом виникнення руху, процесу, внутрішнього конфлікту, протиріччя, яке можна зжити лише зсередини. Щоб людині було легше справитися з протиріччями повсякденного природного життя Бог дає йому відчуття благодаті та своє Одкровення.
Лише вільне одкровення людини, вільна творчість є бажаною для Бога й задана Богом, тільки вона відповідає на Божу тугу за людиною. Бог чекає від людини вільної відважної та заповзятої творчості, а не сліпої покори.

Лев Толстой також відкидав догмат триєдності не лише тому що він суперечить людському розуму і не основується ні на Святому письмі, ні на переказах. Л.Толстой заперечував цей догмат, в його церковному визначенні, тому що він «ні для кого і ні для чого не потрібен, і моральні правила з нього вивести неможливо». Його призив був простий і зрозумілий: «Шукайте царство небесне у своїй душі і все буде добре».
Надзвичайно цікавим для спроби розуміння Трійці є диспут Мережковського та Бердяєва. Справа в тому що на межі 19 та 20 століть в Росії з'явилася тонкий прошарок високоосвічених інтелігентів, переважно виходців з сімей професорів-викладачів та дворян-аристократів. Багато з них перебували під впливом вчення Володимира Соловйова (який так пишався своїм спільним корінням з Григорієм Сковородою) про Софію – премудрість Божу з культом прекрасної дами.
Говорячи про питання зла, яке гостро поставив Бєрдяєв, чи диявол це бунтівний ангел чи це одвічне, не створене начало, Мережковський бачить диявола як площину, дзеркало, яке лиш створює враження об'єму. Тоді дуалізму «двох богів» протистоїть трійця, яка має об'єм. Трійця це 333, а в диявольскому відображенні 666, зверху число людське знизу – звірине. Разом утворюють зірку Давида. За межами божественної троїчності, яка вміщує безмежну повноту, лишаються дух небуття, середини й вульгарного паскудства.
Дмитро Мережковський вважав що Троїчність – єдиний і остаточний містичний порятунок з двоїстості з метафізичного дуалізму. Три – Єдино це остаточна перемога над спокусою двох в єдиному, остаточна перемога монізма над релігійним дуалізмом.
Далі Мережковський з захопленням описує красу і світло в середині храму Софії в Стамбулі. Чотири Софії як охоронці християнського світу: Царградська, Київська, Полоцька та Новгородська. Він розглядає сучасний стан християнства як фазу майбутньої світової релігії святої Трійці – Софії. Євреї та мусульмани зупинилися на першій іпостасі – Отця. Християни відкрили другий лик – Христа – Бога Сина. У Старому Завіті влада Бога як істина, закон; у Новому Заповіті – як любов; в Грядущому Завіті – любов як свобода. Д.Мережковський вірить в майбутню вселенську церкву Грядущого Господа, Церкву Святої Софії, Премудрості Божої, Церкву Тройці нерозділеної й несліяної – церкви не лише Отця й Сина, але Отця, Сина і Духа Святого. Саме в Трійці Мережковський бачить подолання страшної метафізичної антимонії дійсності. Подоланні, розділеної на протилежності, плоті та духа, землі та неба, світу людського та Божого. Подолання протиріччя не шляхом нищення, заперечення, а єднання в новій якості.

З моєї точки зору* Дух це вічна безособова субстанція, інформаційне поле, говорячи сучасною мовою, яка існує завжди поза часом і простором. Це своєрідний сон Будди. Коли Дух «прокидається», активізується і сам себе спізнає, він стає Богом-вітцем, який від свого надлишку – еманації творить, народжує свого Сина чи синів, які вже безпосередньо творять цей світ, який існує вже в часі і просторі, і здатний до еволюції, саморозвитку. Іноді для кореляції розвитку Він посилає на землю великих Пророків – синів Божих. Розвиток же неможливий без протилежностей (добро-зло, світло-темрява і т.д.), без протиріч і конфліктів. Коли ці протиріччя, боротба згасають світ знову повертається в стан «вічного спокою» без часу і простору, тобто залишається один збагачений новим досвідом Дух – сон Бога.
Існує також точка зору про своєрідний космічний фільтр, який пропускає лише світлі, чисті, шляхетні думки, які не обов'язково повинні бути написані, висказані та проголошені, іноді буває досить, щоб вони виникли в голові якогось безвісного праведника. Все інше утилізується. Таким чином, світове інформаційне поле немовби очищається від темряви і збагачується світлом, для творення майбутніх більш досконалих світів.
Про цю одвічну круговерть, в якій ніщо духовне не зникає, знали (відали) творці Вед. В принципі, ці знання зараз відкриті, але вони невідомі (не видимі і не звідані) для багатьох.
* Юрий Безух. Врата Вечности. Мелитополь: Люкс, 2007.
* Юрий Безух. Врата Вечности. Берлин: LAP. 2012.
Не забывайте делиться материалами в социальных сетях!
Свидетельство о публикации № 17404 Автор имеет исключительное право на произведение. Перепечатка без согласия автора запрещена и преследуется...



Краткое описание и ключевые слова для: Таємниця Священної Трійці

Проголосуйте за: Таємниця Священної Трійці


    Произведения по теме:
  • Моно- чи поліфонія?
  • Пошуки шляхів до розуміння Бога
  • Хто кого породив?
  • Віра, наука, філософія
  • Думи мої, думи
  • Роздуми про особливості мислення представників різних варн. Спробуємо систематизувати розмаїття людського розуму, мислення. Перший тип – точечне, цяткове мислення. Лінійний тип мислення найбільш

  • Александр Таратайко Автор offline 12-01-2020
Глибоко і несподівано. Є над чим замислитися. Дякую.
  • Лео Автор offline 12-01-2020
Меня заинтересовали словоформы Вишну и Шива, содержащие взаимно-симметричные фрагменты Виш и Шив. -Возможно это простая случайность, но быть может в подобной симметрии что-то заложено...
  • Безух Юрий Валентинович Автор offline 13-01-2020
В санскрите и Ведах много еще неразгаданого. Я рад, что вы обратили на это внимание, Лев Янкелевич.
Дякую за увагу, Олександре Володимировичу.
 
  Добавление комментария
 
 
 
 
Ваше Имя:
Ваш E-Mail:


   
     
Таємниця Священної Трійці