Рецензія на книгу Степана Рев’якіна «Історія запорізької міліції 1917 - 2007 рр. Науково - документальне видання» (Запоріжжя, 2009 р.). Запорізька міліція, карний розшук. На протязі 90-х років вони всі виконували свій обов’язок перед громадянами міста і області - стояти на сторожі законності і охорони держави і захищати життя і добробут громадян, своїх сучасників.
Ця книга викличе у широкого читача певний інтерес, бо є фактично першою в галузевої історії запорізького краю.
Мова йде про дослідження знаного на Запоріжжі журналіста Степана Рев’якіна «Історія запорізької міліції 1917 - 2007рр. Науково - документальне видання» (Запоріжжя: Дніпровський металург, 2009р. - 884 стор.).
Без сумніву, автор знайшов, нагромадив, обробив та систематизував величезний матеріал, який до нього практично випадав з поля зору багатьох, якщо не всіх, попередніх дослідників. Перед уважним читачем постає, рік за роком, історія такої важливої ділянки діяльності в житті суспільства, як охоронні органи, під специфічної назвою міліція, з моменту її створення і до сьогодення.
Фактично читач вступає у невідомий світ, незважаючи на те, що цей світ поруч із нами і ми з ним перетинаємося кожного дня у нашому житті. Бо якщо вас, не дай Боже, пограбували, чи пристав на вулиці якийсь хуліган, чи сусіда - п’яничка бешкетує, зрозуміло, що в першу чергу звертаєтесь до дільничного міліціонера, чи просто бачимо його на вулиці, коли він вимагає від стихійного ринку перейти, згідно розпоряджень районної адміністрації торгувати у визначені законом місця.
Тобто, ми настільки звикли до присутності цих, вдягнених у спеціальну форму, людей, що часто-густо не звертаємо на них увагу до тих пір, поки до нас не прийде якась неприємність. Їхня історія, відверто кажучи, нас не цікавить. Головне, щоб було все спокійно на наших вулицях і в будинках. Щоб бешкетники нам не заважали. І, можливо, воно так і повинно бути. Але так воно повинно бути при певних умовах.
І ось дослідження автора дає відповіді на ці та інші питання, які виникають у читача, при читанні цього першого в історії Запоріжжя дослідження.
З самого початку створення народної міліції вона потерпає через брак кваліфікованих кадрів, джерел для існування, маленької зарплатні, тяжких умов праці. І як не дивно, на протязі всього свого існування від 1917 року і до сьогодення. Наприклад, на сторінці 230 автор розповідає про те, що в 1956 році оперуповноважені карного розшуку одержували в сільській місцевості Запорізької області «чистими», з вирахуванням різних податків, до 600 карбованців, на які утримувати сім’ю було неможливо. Не далеко від них відійшла і платня міських міліціонерів. На сторінці 229 автор підкреслює, що міліція в середині 50-х років, як і раніше, була малограмотною і мала низький професійний рівень. Так, з 36 міліціонерів взводу 3-го відділення м. Запоріжжя на початку 50-х років, лише один міліціонер мав семирічну освіту і його жартома, з властивим нашому народу гумором, називали «академіком», а всі інші 35 міліціонерів володіли знаннями на рівні 3-6 класів загальноосвітньої школи.
На сторінках свого дослідження (112 - 113 стор.) автор наводить цікавий факт. Начальник Катеринославської губернської міліції Матяш у «Відкритому листі» до міліції Катеринославської губернії (1923 рік) повідомляє, що радянська робітничо - селянська міліція повинна бути схожа на царську поліцію - такою ж грамотною, культурною, ввічливою, такою ж мірою віддано захищати інтереси держави та законності.
А скільки зусиль у радянські часи витратили пропагандисти, щоб створити у широкого загалу радянської громадськості враження, що царська поліція нікчемна! А виходить усе навпаки!
Узагальнюючи прочитане, треба звернути увагу на те, що міліція усі роки свого існування залучалася до виконання не своїх прямих обов’язків - боротися із злочинністю в усіх її проявах. Вона воювала з власним народом у 20-ті та 30-ті роки, примусово виселяла людей з батьківщини на Схід та Північ, арештовувала за колоски, воювала в Західній Україні.
Але, з іншого боку, захищала своїми життями людей у Чорнобилі, боролася зі злочинцями, маючи мізерну платню та жалюгідні засоби до існування. В той час, як американський поліцейський отримував 2 тисячі доларів у місяць, польський поліцейський - 500, а наш міліціонер тільки 60, та і ті бувало затримували з видачею.
Тому і не дивно, що всі роки існування міліції в неї була висока плинність кадрів та в її лави потрапляли випадкові люди.
Але був у неї знову ж таки у всі часи золотий склад справжніх спеціалістів своєї справи, на яких трималась і тримається міліція, бо, відверто кажучи, справа зі забезпеченням міліції не змінилася і сьогодні на краще.
Ось такі думки виникли при читанні цієї книги. Можна тільки подивуватися енергії автора, Степана Рев’якіна, який підняв такий великий масив фактів з історії міліції на прикладі Запорізького краю.
Перед читачем проходить низка постатей в історії запорізької міліції від виконуючого обов’язки начальника новоутвореного Управління Олександрівської повітової міліції (з 8 березня 1917 року) І.Д. Богословова і до начальника УМВС України в Запорізькій області генерала-майора міліції Олександра Шмітька (січень 2007р.).
На протязі 90-х років вони всі виконували свій обов’язок перед громадянами міста і області - стояти на сторожі законності і охорони держави і захищати життя і добробут громадян, своїх сучасників.
Завершуючи свої замітки, хотів би зробити авторові деякі зауваження. По перше - розповідаючи про часи Помаранчевої революції, автор дещо її ідеалізує, хоча, завершуючи книгу у 2009 році, йому було вже відомо, що її лідери не виконали тих завдань, які стояли перед ними і суспільством. По друге, хотілося б більш докладніше прочитати про історію царської поліції, про яку автор побіжно, але так смачно, розповів - бо вони є прямі попередники міліції сучасної і теж робили свою потрібну для громадськості справу. Тим більше, що і там чекає читача багато цікавого.
Автор зробив велику і потрібну роботу і можна тільки подякувати всім тим, хто допоміг у створенні цієї книги, першої на теренах Запорізького краю, про історію народної міліції, в першу чергу генерал-майору міліції В.І. Ольховському, начальнику УМВС і ГУМВС України в Запорізькій області в 2006 - 2007 рр. ( автор ідеї книги) та голові Ради ветеранів війни та праці органів внутрішніх справ Запорізької області, директору Народного музею історії Запорізької міліції В.Л.Заволоці ( зібрав кошти на книгу).
Книга стане у нагоді великому загалу читачів - істориків, дослідників, студентів та школярів, усім тим, хто цікавиться історією рідного краю.
08.07.2010р.
Не забывайте делиться материалами в социальных сетях!
